№ карточки:    Фамилия:
0шт.0,00грн.
Корзина
Подписка
Подписаться
Опрос
Устраивают ли Вас цены в нашей аптеке?
  • да, устраивают
  • цены приемлемые, но есть дешевле
  • дорого, но устраивают
  • нет, не устраивают

Допмин амп 5 мл №1

  1. Главная
  2. »
  3. Товар
Допмин амп 5 мл №1
Цена
Уточняйте наличие
Под заказ
Производитель: Орион
Требуется рецепт
Состав:
Допамин, 40мг/мл
Натрия метабисульфит,
Вода для инъекций,

Кардиотоническое и гипертензивное средство. Показания к применению: шок различного генеза (кардиогенный, послеоперационный, инфекционно-токсический, анафилактический, гиповолемический /только после восстановления ОЦК/); острая сердечно-сосудистая недостаточность различного генеза, синдром низкого сердечного выброса у кардиохирургических больных, артериальная гипотензия, для усиления диуреза при отравлениях. Способ применения: дозировку устанавливают индивидуально в зависимости от степени тяжести шока, величины артериального давления (АД) и реакции больного на введение допамина. С целью повышения сократимости миокарда и увеличения диуреза вводят в/в капельно 100-250 мкг/мин. В случае необходимости воздействия на АД дозу увеличивают до 300-500-700 мкг/мин.

Инструкция Допмин амп 5 мл №1 Показать полностью

Допмін

Склад:

діюча речовина: 1 мл концентрату містить допаміну гідрохлориду 40 мг;

допоміжні речовини: натрію метабісульфіт (Е 223), вода для ін'єкцій.

Лікарська форма.

Концентрат для розчину для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий, безбарвний або жовтуватого кольору розчин.

Фармакотерапевтична група.

Неглікозидні кардіотонічні засоби. Адренергічні та дофамінергічні препарати.

Код АТХ С01С A04.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

В організмі людини допамін виконує роль катехоламіну природного походження і є безпосереднім попередником іншого катехоламіну − норадреналіну. Допамін вивільняє норадреналін з симпатичних нервових закінчень. Крім ефектів, опосередкованих норадреналіном, допамін також має власну фармакологічну дію. Найважливішими метаболітами допаміну є моноаміноксидаза (МАО) і катехол-О-метилтрансфераза (КОМТ). У малих дозах (0,5-2 мкг/кг/хв) допамін розширює ниркові, мезентеріальні та коронарні судини завдяки стимулюванню D1-допамін-рецепторів (підвищується концентрація внутрішньоклітинного цАМФ). Допамін збільшує нирковий кровообіг, гломерулярну фільтрацію і ниркову екскрецію.

У середніх дозах (2-10 мкг/кг/хв) розвивається позитивний інотропний ефект з боку серця, зумовлений стимуляцією b1-адренорецепторів міокарда і здатністю допаміну збільшувати вивільнення норадреналіну.

У високих дозах допамін також стимулює a1-адренорецептори, що призводить до вазоконстрикції. Допамін збільшує серцевий викид, а також систолічний і пульсовий артеріальний тиск. У малих дозах діастолічний тиск збільшується незначною мірою, проте зі збільшенням дози зростає периферичний судинний опір, а отже, збільшується і діастолічний тиск.

Фармакокінетика.

Початок дії допаміну спостерігається через 1-5 хвилин, препарат швидко розподіляється у тканинах організму (Vd 0,89 л/кг), практично не проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр. Немає інформації щодо проникнення допаміну крізь плаценту. Період напіввиведення допаміну становить 1-2 хвилини, його дія зазвичай припиняється приблизно через 10 хвилин після закінчення інфузії. Значна частина препарату метаболізується первинно у моноаміноксидазу (МАО) та катехол-О-метилтрансферазу (КОМТ) у печінці, нирках, а в плазмі крові інактивується до неактивних метаболітів гомованільної кислоти (ГВК) і 3,4-дигідроксифенілацетату (ДОФАЦ). Приблизно 25 % дози допаміну трансформується у норадреналін. Більша частина допаміну виділяється із сечею у вигляді ГВК, а також сульфатних і глюкуронідних сполук. Менше 10 % дози виводиться з організму в незмінному стані. Загальний кліренс допаміну становить приблизно 4,4 л/кг/год.

Клінічні характеристики.

Показання.

Серцева недостатність, зумовлена гострим інфарктом міокарда (кардіогенний шок).

Стан шоку після операцій.

Тяжкі інфекції (інфекційний токсичний шок).

Реакції гіперчутливості (анафілактичний шок).

Виражене зниження артеріального тиску (тяжка гіпотензія) будь-якого генезу.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до допаміну або до будь-якого іншого компонента препарату.

Феохромоцитома, закритокутова глаукома, гіпертиреоз, гіпертрофія передміхурової залози із синдромом залишкової сечі, тахіаритмія, фібриляція шлуночків, гіповолемія (перед початком лікування необхідно відкоригувати дефіцит об'єму циркулюючої крові). Уникати анестезії циклопропаном та галогенізованими вуглеводами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Інгібітори катехін-О-метилтрансферази (КОМТ), наприклад, ентакапон, можуть потенціювати серцеві ефекти катехоламінів, включаючи допамін. Клінічне значення потенціюючої взаємодії не визначене. Пацієнтам, які отримували терапію ентакапоном за 1-2 дні до введення допаміну, необхідно призначати нижчі дози препарату.

Блокатори α- та β-адренорецепторів. Блокатори α-адренорецепторів протидіють периферичній вазоконстрикції допаміну, блокатори β-адренорецепторів протидіють дії допаміну на серце.

Інгібітори моноаміноксидази (МАО).

Інгібітори МАО потенціюють ефекти допаміну і пролонгують дію препарату. З великою обережністю слід застосовувати допамін для лікування пацієнтів, які приймають або протягом останніх 2 тижнів застосовували інгібітори МАО. Таким пацієнтам слід призначити значно меншу дозу допаміну (початкова доза − 1/10 від загальноприйнятої терапевтичної дози).

Трициклічні антидепресанти і мапротилін.

Допамін збільшує кількість вивільненого норадреналіну в нервових закінченнях. Трициклічні антидепресанти інгібують зворотне захоплення норадреналіну у нервових закінченнях і тим самим потенціюють ефекти допаміну. Для пацієнтів, які приймають антидепресанти, доза допаміну повинна бути зменшена у зв'язку з потенціюванням ефектів. При застосуванні препарату одночасно з трициклічними антидепресантами можуть виникнути гіпотензія і брадикардія.

Галотан і циклопропан.

При застосуванні допаміну у комбінації з галотаном, циклопропаном і деякими іншими анестетиками, що підвищують чутливість серцевого м'яза, може розвинутися шлуночкова аритмія та артеріальна гіпертензія. Слід уникати одночасного застосування цих препаратів.

Фенітоїн.

При внутрішньовенному введенні фенітоїну під час інфузії допаміну може розвинутися артеріальна гіпертензія і брадикардія. Необхідно бути обережними при одночасному введенні.

Допамін не слід застосовувати пацієнтам, які приймають алкалоїди ріжків, через ризик виникнення надмірного звуження периферичних судин.

Допамін може посилювати дію сечогінних препаратів.

Особливості застосування.

Різні типи гіповолемій повинні бути скориговані перед початком терапії допаміном. Гіпоксія, гіперкапнія та ацидоз знижують ефективність препарату і збільшують імовірність побічних ефектів, тому лікування допаміном слід проводити паралельно з корекцією цих станів.

Особливу увагу слід приділяти пацієнтам з органічними ураженнями серця і кровоносних судин, наприклад:

  • пацієнти з ішемічною хворобою серця і стенокардією;
  • пацієнти з артеріальними облітеруючими захворюваннями (наприклад атеросклероз, тромбоемболія, хвороба Рейно, відмороження, діабетична мікроангіопатія або хвороба Вінівартера-Бюргера);
  • пацієнти з аритміями.

Унаслідок гострого інфаркту міокарда при шоку слід застосовувати низькі дози препарату допаміну.

Якщо спостерігається непропорційне підвищення діастолічного тиску (тобто виражене зменшення ударного об'єму серця), швидкість інфузії слід зменшити, а пацієнтів залишати під наглядом лікаря, тому що це може бути зумовлено підвищенням периферичного судинного опору.

Хворих із периферичними хворобами судин в анамнезі необхідно ретельно контролювати щодо будь-яких змін кольору або температури шкіри кінцівок.

Після оперативного втручання у травному тракті або у хворих на геморагічний діатез існує ризик кровотеч через перерозподіл кровообігу.

Введення допаміну, навіть у низьких дозах, слід проводити поступово для запобігання небажаної артеріальної гіпотензії, яка, як правило, минає після підвищення швидкості вливання.

Необхідно постійно коригувати дозу введення залежно від змін стану хворого, діурезу, хвилинного об'єму серця та артеріального тиску. Якщо у хворого, який отримує допамін, підвищується діастолічний артеріальний тиск (тобто помітне зменшення амплітуди тиску), йому слід зменшити швидкість введення і він підлягає ретельному нагляду щодо подальших ознак вазоконстрикторної діяльності, але тільки у випадку досягнення бажаного ефекту. У разі надмірного підвищення діастолічного артеріального тиску, зменшення діурезу або появи аритмії необхідно зменшити дозу допаміну. При стабілізації функції серця та артеріального тиску може виявитися необхідним зниження дози з метою забезпечення оптимального сечовиділення.

Введення допаміну слід проводити під контролем частоти серцевих скорочень, артеріального тиску, ЕКГ, величини діурезу; рекомендується контролювати ударний об'єм серця, тиск наповнення шлуночків, центральний венозний тиск, тиск у легеневій артерії.

При тривалому парентеральному лікуванні у всіх випадках, незалежно від зміни стану пацієнта, хвилинного об'єму і лабораторних аналізів, необхідно регулярно контролювати електролітний та кислотно-лужний баланс, функції печінки та нирок.

Щоб запобігти виникненню екстравазатів, рекомендується вводити допамін у велику вену. При появі екстравазатів можна запобігти некрозу шляхом інфільтрації уражених тканин фентоламіном. Запобігання ішемії може бути проведено шляхом введення фентоламіну
(5-10 мг фентоламіну в 10-15 мл 0,9 % фізіологічного розчину) у шприці з тонкою голкою в уражену ділянку. При припиненні інфузії може виникнути необхідність в поступовому зниженні дози допаміну через загрозу виникнення артеріальної гіпотензії.

Допамін не слід вводити внутрішньоартеріально та у вигляді болюсної ін'єкції.

Унаслідок введення допаміну, особливо хворим із облітеруючими захворюваннями периферичних судин і/або синдромом дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові, може виникнути сильне звуження кровоносних судин, що призводить до некрозу шкіри та гангрени. Необхідно забезпечити ретельний контроль за станом цих хворих; у випадку появи у них ознак периферичної ішемії слід негайно припинити введення допаміну. Необхідно також контролювати стан хворих із порушенням функції нирок або печінки.

Для хворих у коматозному стані потрібно забезпечити прохідність дихальних шляхів.

Розчин глюкози слід з обережністю застосовувати хворим на цукровий діабет.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Препарат не застосовувати у період вагітності, оскільки інформації щодо його безпеки та ефективності недостатньо.

Невідомо чи виділяється допамін з грудним молоком, та також невідомо як він впливає на немовля.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Допмін – препарат для застосування у стаціонарних умовах з дуже коротким періодом напіврозпаду. Після виписки зі стаціонару можливість впливу препарату на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами відсутня.

Спосіб застосування та дози.

Дози препарату Допмін визначає лікар індивідуально, враховуючи ступінь тяжкості шоку, реакції хворого на лікування допаміном та побічні ефекти. Для отримання бажаного ефекту допаміну на гемодинаміку дозу кожному пацієнту слід ретельно підбирати шляхом титрування. До початку курсу лікування необхідно відновити об'єм циркулюючої крові. Одночасно із застосуванням допаміну не слід нехтувати такими необхідними додатковими заходами як, наприклад, контроль електролітного балансу.

Якщо лікар не призначив інакше, рекомендуються наступні дози.

Дорослим пацієнтам, які, імовірно, можуть відповідати на помірне підтримання функціонування серця і кровообіг, можна проводити введення допаміну у початковій дозі 2-5 мг/кг маси тіла за хвилину.

У цьому разі тяжко хворим пацієнтам початкова доза має становити 5 мг/кг, і якщо необхідно, її можна потроху збільшувати (наприклад, кожні 15-30 хв) до 5-10 мг/кг маси тіла за хвилину до максимальної дози 20-50 мг/кг мас тіла за хвилину.

У більшості хворих вдається досягти задовільного стану при застосуванні доз допаміну нижче 20 мг/кг маси тіла за хвилину. Дози більш ніж 20 мг/кг маси тіла за хвилину можуть супроводжуватися скороченням ниркового кровотоку.

У випадку підвищення серцевої недостатності допамін слід застосовувати у вигляді інфузії не більше 50 мг/кг маси тіла за хвилину.

Якщо є необхідність у дозі більш ніж 50 мг/кг маси тіла за хвилину, слід контролювати діурез.

Слід віддавати перевагу збільшенню швидкості введення препарату з найнижчими концентраціями, ніж введенню більш концентрованого розчину.

Нижче наведені таблиці, що вказують швидкість введення препарату для різних дозувань і різних початкових концентрацій.

Якщо 1 ампула допаміну розведена до 50 мл розчину для інфузій, 1 мл цього розчину містить 4000 мкг допаміну гідрохлориду.

Дози

50 кгмаси тіла

70 кгмаси тіла

90 кгмаси тіла

2 мг/кг/хв

1,5 мл/годину

2,1 мл/годину

2,7 мл/годину

5 мг/кг/хв

3,75 мл/годину

5,25 мл/годину

6,75 мл/годину

10 мг/кг/хв

7,5 мл/годину

10,5 мл/годину

13,5 мл/годину

20 мг/кг/хв

15 мл/годину

21 мл/годину

27 мл/годину

50 мг/кг/хв

37,5 мл/годину

52,5 мл/годину

67,5 мл/годину

 

Якщо 1 ампула допаміну розведена до 500 мл розчину для інфузій, 1 мл цього розчину містить 400 мкг допаміну гідрохлориду.

Дози

50 кгмаси тіла

70 кгмаси тіла

90 кгмаси тіла

2 мг/кг/хв

15 мл/годину

(5 крапель/хв)

21 мл/годину

(7 крапель/хв)

27 мл/годину

(9 крапель/хв)

5 мг/кг/хв

37,5 мл/годину

(2,5 крапель/хв)

52,5 мл/годину

(17,5 крапель/хв)

67,5 мл/годину

(22,5 крапель/хв)

10 мг/кг/хв

75 мл/годину

(25 крапель/хв)

105 мл/годину

(35 крапель/хв)

135 мл/годину

(45 крапель/хв)

20 мг/кг/хв

150 мл/годину

(50 крапель/хв)

210 мл/годину

(70 крапель/хв)

270 мл/годину

(90 крапель/хв)

50 мг/кг/хв

375 мл/годину

525 мл/годину

675 мл/годину

Тривалість лікування залежить від клінічного стану пацієнта і визначається лікарем.

Перед початком лікування у пацієнтів з гіповолемією слід відновити об'єм крові. Враховуючи, що допамін покращує передсердно-шлуночкову провідність, пацієнтам з миготливою аритмією і швидкою шлуночковою відповіддю перед призначенням допаміну слід ввести серцеві глікозиди.

При лікуванні хворих, які перебувають у непритомному стані, у зв'язку з ризиком аспірації потрібно контролювати прохідність дихальних шляхів. Пацієнтам із підвищеними перед- і постнавантаженням із метою зменшення навантаження на серце рекомендоване додаткове застосування нітрогліцерину.

Перед введенням препарат необхідно розвести. Об'єм розведення − 1 ампула на 250 мл або 500 мл будь-якого з розчинів, що рекомендуються для застосування.

Допамін не можна додавати до 5 % розчину натрію гідрокарбонату або іншого лужного розчину, оскільки це спричиняє інактивацію препарату.

Розчин для інфузії необхідно готувати безпосередньо перед його застосуванням, використовуючи тільки прозорі розчини, які не змінюють свій колір після додавання Допміну.

Інфузію, якщо можливо, слід проводити, використовуючи центральний венозний катетер.

Приготовлений розчин необхідно використати протягом 12 годин. Суміш із розчином Рінгера з лактатом слід використати протягом 6 годин.

Діти.

Інформація щодо застосування допаміну дітям відсутня, тому препарат не слід призначати цій віковій категорії пацієнтів.

Передозування.

Клінічні ознаки передозування допаміну відповідають симпатоміметичній гіперактивності, включаючи надмірне підвищення кров'яного тиску і вазоконстрикцію. Оскільки період напіввиведення допаміну дуже короткий, то припинення інфузії достатньо для усунення симптомів передозування. У разі необхідності вводити фентоламін.

При застосуванні високих доз збільшується збудження α-рецепторів у поєднанні з антагоністичним ефектом β-рецепторів, судинозвужувальні ефекти спостерігаються наприкінці.

Симптоми: надмірне підвищення артеріального тиску, тахікардія, аритмія, збільшення діастолічного тиску у лівому шлуночку з подальшим набряком легень, напади стенокардії (особливо у пацієнтів із серцевою недостатністю), невизначений біль у грудях, відчуття серцебиття, нудота, блювання, відчуття похолодання кінцівок, ціаноз.

Побічні реакції.

Побічні реакції є дозозалежними. При застосуванні препарату у великих дозах збільшується ризик виникнення аритмії та вазоконстрикції. При випадковому потраплянні препарату із судин у тканини можливий місцевий некроз.

Інфекції і інвазії.

Рідко: гангрена.

З боку психіки.

Нечасто: тривожність.

Нервозність, неспокій.

З боку нервової системи.

Часто: головний біль.

З боку органів зору.

Рідко: мідріаз.

З боку серцево-судинної системи.

Часто: прискорене серцебиття, екстрасистолія, тахікардія, біль за грудниною, артеріальна гіпотензія, вазоконстрикція, ектопічний серцевий ритм.

Нечасто: порушення серцевої провідності, брадикардія, розширення комплексу QRS, артеріальна гіпертензія (особливо при передозуванні).

Аберрантна шлуночкова провідність, аритмія, атріовентикулярна блокада, ішемія міокарда, суправентрикулярна тахікардія, синусова тахікардія або шлуночкова тахікардія, підвищення тиску у шлуночках, тремор пальців рук.

З боку шкіри та підшкірної клітковини.

Рідко: пілоерекція.

З боку дихальної системи.

Часто: диспное.

З боку кишково-шлункового тракту.

Часто: нудота, блювання.

З боку нирок та сечовидільної системи.

Рідко: азотемія.

Інші.

Кровотечі, поліурія, реакції підвищеної чутливості, реакції у місці введення.

Пацієнтам із закупоркою артеріальних судин в анамнезі (артеріосклероз, артеріальна емболія, хвороба Рейно, холодні травми, такі як обмороження, діабетична мікроангіопатія або хвороба Вінівартера-Бюргера) слід ретельно контролювати будь-які зміни кольору шкіри або температуру шкіри кінцівок. Наявність зміни кольору шкіри або температури шкіри може бути ознаками подальшого погіршання кровообігу шкіри.

У пацієнтів із дихальною недостатністю спостерігається збільшення гіпоксемії, що притаманна збільшеному кровообігу гіповентиляції альвеолярних ділянок (легеневий вбудований шунт).

Допоміжна речовина натрію метабісульфіт у дуже рідкісних випадках може призвести до тяжких реакцій гіперчутливості та бронхоспазму.

Термін придатності.

3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Несумісність. Унаслідок інактивації препарат не можна додавати до розчинів лугів, таких як бікарбонат натрію.

Упаковка.

По 5 мл в ампулі; по 5 ампул у картонній коробці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

С Допмин амп 5 мл №1 покупают

Здоровье, дарованное природой