№ карточки:    Фамилия:
0шт.0,00грн.
Корзина
Подписка
Подписаться
Опрос
Устраивают ли Вас цены в нашей аптеке?
  • да, устраивают
  • цены приемлемые, но есть дешевле
  • дорого, но устраивают
  • нет, не устраивают

Наклофен таб 50 мг №10

  1. Главная
  2. »
  3. Товар
Наклофен таб 50 мг №10
Цена
Только для ИНТЕРНЕТ заказа
Под заказ
Производитель: KRKA
Требуется рецепт
Состав:
Тальк,
Пропиленгликоль,
Крахмал кукурузный,
Магния стеарат,
Повидон,
Целлюлоза микрокристаллическая,
Диклофенак натрия, 50мг
Лактозы моногидрат,
Гипромеллоза,
Кремния диоксид коллоидный безводный,
Железа оксид красный (Е172),
Железа оксид желтый (Е172),
Титана диоксид (Е171),
Сополимер этилакрилата и метакриловой кислоты,

Наклофен - нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби, у складі якого міститься диклофенак.

Використовується як знеболювальний засіб при:

  • травмах м'яких тканин
  • після пологів
  • при первинній та вторинній дисменореї
  • при різних стоматологічних процедурах після хірургічних втручань
  • при ниркових коліках та коліках жовчного міхура

Инструкция Наклофен таб 50 мг №10 Показать полностью

Наклофен

Naklofen

Склад:

діюча речовина: 1 кишковорозчинна таблетка містить диклофенак натрію – 50 мг;

допоміжні речовини: лактоза моногідрат , пропіленгліколь, целюлоза мікрокристалічна, гіпромелоза, крохмаль кукурудзяний, повідон, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, заліза оксид червоний (E172), заліза оксид жовтий (E172), титану діоксид (E171), тальк, метакрилатний сополімер (тип А).                       

Лікарська форма. Таблетки кишковорозчинні.

Фармакотерапевтична група. Нестероїдні протизапальні і протиревматичні засоби. Диклофенак. Код АТС М01А В05.

Клінічні характеристики.

Показання.

  • Запальні і дегенеративні форми ревматичних захворювань (ревматоїдний артрит, анкілозуючий спондиліт, остеоартроз, спондилоартрити), больові синдроми з локалізацією у хребті; несуглобовий ревматизм;
  • гострі напади подагри;
  • посттравматичні і післяопераційні больові синдроми, що супроводжуються запаленням і набряками, наприклад, після стоматологічних та ортопедичних втручань;
  • гінекологічні захворювання, які супроводжуються больовим синдромом і запаленням, наприклад, первинна дисменорея або аднексит;
  • як допоміжний засіб при тяжких запальних захворюваннях ЛОР-органів, які супроводжуються відчуттям болю, наприклад, при фаринготонзиліті, отиті. Дотримуючись загальних терапевтичних принципів, основне захворювання слід лікувати засобами базисної терапії. Гарячка сама по собі не є показанням для застосування препарату.

Протипоказання.

Гіперчутливість до діючої речовини або будь-якого іншого компонента препарату.

Гостра виразка шлунка або кишечнику; гастроінтестинальна кровотеча або перфорація.

Останній триместр вагітності.

Тяжка печінкова, ниркова або серцева недостатність.

Наклофен, як і інші нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), протипоказаний пацієнтам, в яких у відповідь на застосування ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗП виникають напади бронхіальної астми, кропив'янка або гострий риніт.

Спосіб застосування та дози.

Дорослі: лікування розпочинають з 100-150 мг диклофенаку на добу залежно від тяжкості захворювання, тобто по одній таблетці по 50 мг 2-3 рази на добу.

Підтримуюча доза становить до 100 мг диклофенаку на добу.

Якщо прийом таблеток Наклофену поєднується з іншими його фармацевтичними формами, треба зважити на сумарну денну дозу препарату, загальна добова доза не повинна перевищувати 150 мг.

При первинній дисменореї добову дозу підбирають індивідуально, і в цілому вона становить

50-150 мг. Початкова доза може становити 50-100 мг, при необхідності її можна впродовж кількох менструальних циклів підвищити але не більше, ніж до 200 мг/добу. Застосування препарату слід розпочинати якомога раніше після прояву перших больових симптомів, тривалість,  залежно від симптоматики, становить до кількох діб.

Для дітей старше 14 років щоденна доза становить 1-3 мг диклофенаку на кг маси тіла, яку потрібно розподілити на 2-3 прийоми. Не слід перевищувати максимальну добову дозу в150 мг.

Таблетки слід ковтати цілими, запиваючи невеликою кількістю рідини, під час або одразу після їди.

Побічні реакції.

Побічні ефекти, що можуть виникнути під час вживання диклофенаку, класифіковані в наступні групи згідно їх частотою:

дуже часто > 1/10;

часто > 1/100, < 1/10;

нечасто > 1/1 000, <1/100;

рідко > 1/10 000, < 1/1 000;

дуже рідко < 1/10 000, включаючи окремі випадки.

З   боку   системи   крові   та   лімфатичної   системи:   дуже   рідко   поширені   -  тромбоцитопенія, лейкопенія, гемолітична анемія, апластична анемія, агранулоцитоз.

З     боку     імунної     системи:     рідко     поширені     -     реакції     гіперчутливості, анафілактичні/анафілактоїдні    реакції,    включаючи    артеріальну    гіпотензію    та анафілактичний шок; дуже рідко поширені - ангіоневротичний набряк (включаючи набряк обличчя).

Психічні розлади: дуже рідко поширені -   дезорієнтація, депресія, безсоння, нічні кошмари, дратівливість, психотичні розлади.

З боку нервової системи: поширені - головний біль, запаморочення; рідко поширені - сонливість;   дуже   рідко   поширені   -   парестезія,   порушення   пам'яті,   судоми, тривожність,  тремор,  асептичний  менінгіт,  розлади  смаку,  порушення  мозкового кровообігу.

З боку органа зору: дуже рідко поширені - зорові порушення, затуманення зору, диплопія.

З боку органа слуху та лабіринту вуха: поширені - вертиго; дуже рідко поширені - дзвін у вухах, розлади слуху.

З боку серця: дуже рідко поширені - сильне серцебиття, грудний біль, серцева недостатність, інфаркт міокарда.

Судинні розлади: дуже рідко поширені - артеріальна гіпертензія, васкуліт.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: рідко поширені - астма (включаючи задишку), бронхоспазм; дуже рідко поширені - пневмоніт.

З боку шлунково-кишкового тракту: поширені - нудота, блювання, діарея, диспепсія, абдомінальний    біль,    метеоризм,    анорексія;    рідко    поширені    -    гастрити, гастроінтестинальна кровотеча, блювання з кров'ю,     геморагічна діарея, мелена, виразка шлунка чи  кишечнику (з/без кровотечі чи  перфорації); дуже рідко поширені - коліт (в тому числі геморагічний коліт та загострення виразкового коліту або   хвороби   Крона),   запор,   стоматит,   глосит,   розлади   з   боку  стравоходу, діафрагмоподібні стриктури кишечнику, панкреатит.

З боку гепатобіліарної системи: поширені - підвищений рівень трансаміназ; рідко поширені - гепатит, жовтяниця, розлади печінки; дуже рідко поширені – блискавичний гепатит.

З  боку шкіри  та  підшкірної клітковини:  поширені - висип;  рідко  поширені  - кропив'янка; дуже рідко поширені - бульозний висип; екзема, еритема, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), ексфоліативний дерматит, втрата волосся, реакції фоточутливості, пурпура, алергічна пурпура, свербіж.

З боку сечовидільної системи: дуже рідко поширені - гостра ниркова недостатність, гематурія, протеїнурія, нефротичний синдром, інтерстиціальний нефрит, нирковий папілярний некроз.

Загальні розлади: рідко поширені - набряк.

Якщо матимуть місце важкі побічні ефекти, то лікування слід припинити.

Передозування.

Типової клінічної картини, характерної для передозування диклофенаку, не існує. Передозування може супроводжуватися такими симптомами, як блювання, шлунково-кишкові кровотечі, діарея, запаморочення, дзвін у вухах або судоми. У випадку вираженого отруєння можливі розвиток гострої ниркової недостатності та уражень печінки.

Лікування. Лікування гострого отруєння нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП) полягає у застосуванні підтримуючої і симптоматичної терапії. Підтримуюче і симптоматичне лікування показане при таких ускладненнях, як артеріальна гіпотензія, ниркова недостатність, судоми, порушення з боку шлунково-кишкового тракту і пригнічення дихання. Малоймовірно, що форсований діурез, гемодіаліз або гемоперфузія виявляться корисними для виведення НПЗП, оскільки активні речовини цих препаратів значною мірою зв'язуються з білками плазми і піддаються інтенсивному метаболізму.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Застосування диклофенаку у вагітних жінок не вивчалося. Таким чином, Наклофен не слід призначати впродовж двох перших триместрів вагітності, якщо тільки користь від його застосування не переважить ризики для плода. Як і для інших НПЗП, застосування препарату впродовж третього триместру вагітності протипоказане внаслідок ризику можливості розвитку слабкості родової діяльності матки та/або передчасного закриття артеріального протоку. Дослідження на тваринах не виявили ні безпосереднього, ні опосередкованого несприятливого впливу на протікання вагітності, ембріофетальний розвиток, пологи та постнатальний розвиток.

Як і інші НПЗП, диклофенак в невеликих кількостях виділяється у грудне молоко. Таким чином, Наклофен не слід застосовувати у період годування груддю, щоб попередити небажані реакції у дитини.

Як і інші НПЗП, Наклофен може негативно впливати на жіночу фертильність, тому не рекомендується призначати препарат жінкам, які планують вагітність. У жінок, які мають проблеми з зачаттям або проходять дослідження на безпліддя, слід розглянути доцільність відміни Наклофену.

Діти. Протипоказано застосування препарату дітям віком до 14 років.

Особливості застосування.

Для всіх НПЗП характерні шлунково-кишкові кровотечі, виразки та перфорації, які могли   бути   фатальними,   та   могли   відзначатися   в   період   лікування,   на   фоні попереджувальних симптомів, або за їх відсутності, або у пацієнтів з серйозними шлунково-кишковими явищами в анамнезі. Загалом, такі явища найбільш небезпечні для пацієнтів літнього віку. В окремих випадках, коли у пацієнтів, які застосовують Наклофен, розвиваються ці ускладнення, препарат потрібно відмінити. Під час застосування Наклофену необхідний пильний медичний нагляд за хворими, які скаржаться   на  захворювання   шлунково-кишкового   тракту  або   мають   виразкове ураження шлунка або кишечнику в анамнезі; за хворими, які мають виразковий коліт або хворобу Крона. Для зменшення ризику токсичного впливу на шлунково-кишковий тракт у пацієнтів із виразкою в анамнезі,   зокрема ускладненою кровотечею та перфорацією, а також у пацієнтів літнього віку, лікування слід розпочинати із найменшої ефективної дози та дотримуватися її в подальшому. У вищевказаних пацієнтів та пацієнтів, які потребують супутнього застосування лікарських засобів, що містять малі дози ацетилсаліцилової кислоти (АСК)/аспірину чи інших препаратів, що можуть підвищувати ризик розвитку небажаних реакцій з боку шлунково-кишкового тракту,  слід розглянути доцільність  комбінованої терапії у комбінації з захисними препаратами (наприклад, інгібіторами протонної помпи або мізопростолом). НПЗП    можуть    збільшити    ризик    виникнення    серйозних    серцево-судинних тромботичних явищ, інфаркту міокарда та інсульту, які можуть виявитися летальними, у зв'язку з чим Наклофен не рекомендується для лікування післяопераційного болю під час операції з аортокоронарного шунтування У зв'язку із застосуванням НПЗП, включаючи Наклофен, дуже рідко повідомлялося про тяжкі, навіть фатальні, шкірні реакції, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. Найвищий ризик цих реакцій існує на початку терапії, а розвиток цих реакцій відмічається у більшості випадків в перший місяць лікування. Наклофен слід відмінити при перших проявах шкірного   висипу,   виразок   слизової   оболонки   або   будь-яких   інших   проявах гіперчутливості.

У пацієнтів, які раніше не приймали Наклофен, у період лікування препаратом, як і під час терапії іншими НПЗП, у поодиноких випадках можуть розвинутись алергічні реакції, включаючи анафілактичні та анафілактоїдні реакції. Наклофен завдяки   своїм фармакодинамічним  властивостям   може   маскувати симптоми, характерні для інфекційно-запальних захворювань.

З обережностю слід застосовувати препарат літнім пацієнтам. Зокрема ослабленим пацієнтам літнього віку та особам з низькою масою тіла рекомендується застосовувати найнижчу ефективну дозу.

У пацієнтів з астмою, сезонним алергічним ринітом, набряком слизової оболонки носа, хронічними обструктивними захворюваннями легенів чи хронічними інфекціями дихального тракту, алергічні реакції на НПЗП відмічаються частіше, ніж у інших пацієнтів. Отже, при лікуванні таких пацієнтів потрібна особлива обережність.

У випадку призначення Наклофену пацієнтам з порушенням функції печінки необхідний пильний медичний нагляд за їх станом, оскільки можливе загострення порушень. Під час застосування Наклофену, як і інших НПЗП, може підвищуватися рівень одного або кількох печінкових ферментів. Тому при тривалій терапії Наклофеном як запобіжний захід показане регулярне дослідження функції печінки. Якщо порушення з боку функціональних показників печінки зберігаються або посилюються, якщо розвиваються скарги або симптоми, що вказують на захворювання печінки, а також у тому випадку, коли виникають інші побічні явища (наприклад, еозинофілія, висип тощо), Наклофен слід відмінити. Потрібно мати на увазі, що гепатит при прийомі Наклофену може виникнути без продромальних явищ.

Обережності слід дотримуватися, застосовуючи Наклофен пацієнтам із печінковою порфірією, оскільки він може спровокувати напад.

Оскільки простагландини відіграють важливу роль у підтримці ниркового кровотоку, особлива обережність необхідна при лікуванні пацієнтів з порушеннями функції серця або пацієнтів з гіпертензією в анамнезі, пацієнтів літнього віку, хворих, які застосовують діуретичні засоби, а також хворих, у яких спостерігається значне зменшення об'єму циркулюючої плазми будь-якої етіології, наприклад, у період до і після великих хірургічних втручань. У цих випадках під час застосування Наклофену рекомендується як запобіжний захід проводити регулярний контроль функції нирок. Припинення застосування препарату звичайно призводить до відновлення функції нирок до початкового рівня. При тривалому застосуванні Наклофену, як і інших НПЗП, показаний систематичний контроль картини периферичної крові.

Наклофен, як і інші НПЗП, може тимчасово інгібувати агрегацію тромбоцитів. Тому пацієнтам із порушеннями гемостазу необхідний ретельний контроль відповідних лабораторних показників.

Кишковорозчинні таблетки Наклофен містять лактозу, тому не рекомендується застосовувати їх пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, тяжкою лактазною недостатністю або глюкозо-галактозною мальадсорбцією.

Серцево-судинні та цереброваскулярні ефекти.

Відповідний моніторинг та порада, необхідні для пацієнтів з наявністю в анамнезі гіпертонії та/чи легкої-помірної серцевої недостатності з застійними явищами, оскільки були повідомлення про затримку рідини та набряк у зв’язку з терапією неселективними нестероїдними протизапальними препаратами.

Клінічне дослідження та епідеміологічні дані вказують на те, що застосування диклофенаку, особливо у великих дозах (150 мг щоденно) та при довготривалому лікуванні, може асоціюватись з дещо підвищеним ризиком тромботичних явищ з боку артерій (наприклад, ризик інфаркту міокарда чи інсульту).

Пацієнтам з неконтрольованою гіпертонією, серцевою недостатністю з застійними явищами, встановленою ішемічною хворобою серця, захворюванням периферичних артерій та/чи цереброваскулярною хворобою, необхідно приймати диклофенак тільки після зваженого рішення про це. Слід вжити застережливих заходів перед початком довготривалого лікування пацієнтів з факторами ризику появи серцево-судинних явищ (наприклад: гіпертонія, гіперліпідемія, цукровий діабет, паління).

При введенні людям літнього віку, Наклофен як і всі інші препарати, необхідно вводити у найменшій ефективній дозі.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Пацієнтам, у яких спостерігається під час застосування Наклофен порушення зору, запаморочення або інші порушення з боку центральної нервової системи, не слід керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Нижче наведені взаємодії, що спостерігалися із застосуванням препарату Наклофен та/або інших лікарських форм диклофенаку.

Літій. При одночасному застосуванні диклофенак може підвищити концентрації літію у плазмі крові. Рекомендується моніторинг рівнів  літію у сироватці.

Дигоксин. При одночасному застосуванні, диклофенак може підвищити концентрації дигоксину в плазмі крові. Рекомендується моніторинг рівнів дигоксину у сироватці крові.

Діуретики та антигіпертензивні засоби. Як і інші НПЗП, супутнє застосування диклофенаку з діуретиками або антигіпертензивними засобами (наприклад, β-блокаторами, інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ)) можуть призвести до зниження їх антигіпертензивного впливу. Таким чином, подібну комбінацію застосовують із застереженням, а пацієнти, особливо особи літнього віку, повинні перебувати під ретельним наглядом, щодо артеріального тиску. Пацієнтам необхідно вживати достатню кількість рідини, рекомендується також моніторинг ниркової функції після початку супутньої терапії та на регулярній основі після неї, особливо щодо діуретиків та інгібіторів АПФ унаслідок збільшення ризику нефротоксичності. Супутнє лікування з препаратами калію може бути пов'язане з збільшенням рівнів калію у сироватці крові, що вимагає перебування хворих під постійним контролем.

Інші НПЗП та кортикостероїди. Супутнє введення диклофенаку та інших системних НПЗП або кортикостероїдів може підвищити частоту побічних реакцій з боку ТТ.

Антикоагулянти та антитромботичні засоби. Рекомендується вжити застережні заходи, оскільки супутнє введення може підвищити ризик кровотечі. Хоча клінічні дослідження не свідчать про вплив диклофенаку на активність антикоагулянтів, існують окремі дані про збільшення ризику кровотечі у пацієнтів, які отримують диклофенак та антикоагулянти одночасно. Тому рекомендований ретельний моніторинг таких пацієнтів.

Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС). Супутнє введення системних НПЗП та СІЗЗС  може підвищити ризик кровотечі у травному тракті.

Антидіабетичні  препарати. Клінічні  дослідження  показали,  що  диклофенак  можна застосовувати разом із пероральними антидіабетичними засобами без впливу на їх клінічну дію. Однак відомі окремі випадки як із гіпоглікемічним, так і гіперглікемічним впливом, що потребують зміни дозування  антидіабетичних засобів під час лікування диклофенаком.  Такі  стани  потребують моніторингу рівнів  глюкози  у крові,  що  є застережним заходом під час супутньої терапії.

Колестипол та холестирамін. Одночасне застосування диклофенаку та колестиполу або холестираміну   зменшує   всмоктування   диклофенаку   приблизно   на   30 %   та   60 % відповідно. Препарати слід приймати з інтервалом у кілька годин.

Метотрексат. При введенні НПЗП менше ніж за 24 години до або після лікування метотрексатом рекомендується бути обережними, оскільки можуть зростати концентрації метотрексату в крові і збільшуватися токсичність цієї речовини.

Циклоспорин   та   такролімус.   Диклофенак,   як   і   інші   НПЗП,   може   збільшувати нефротоксичність циклоспорину через вплив на простагландини нирок. Такий ризик виникає при лікуванні такролімусом. У зв'язку з цим, його слід застосовувати в нижчих дозах, ніж у хворих, які циклоспорин не отримують.

Антибактеріальні засоби - похідні хінолону.  Існують  окремі  дані   щодо   судом,   які   можуть   бути результатом супутнього застосування хінолонів та НПЗП.

Препарати,   які   стимулюють   ферменти,   що   метаболізують   лікарські   засоби.

Препарати, які стимулюють ферменти, наприклад, рифампіцин, карбамазепин, фентоїн, звіробій (Нуperісum perforatum) тощо, теоретично здатні зменшувати концентрації диклофенаку у плазмі крові.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Диклофенак – це нестероїдний протизапальний препарат зі знеболюючими, протизапальними та антипіретичними властивостями. Він пригнічує активність циклооксигенази і тим самим синтез простагландинів. Протягом лікування диклофенаком зниження рівнів простагландинів спостерігалось в сечі, слизовій шлунку та синовіальній рідині.

Цей препарат застосовується при лікуванні всіх форм ревматичних захворювань і для пригнічення болю різного походження.

Фармакокінетика.

Після перорального введення диклофенак швидко всмоктується. Абсорбція перевищує 90%, але внаслідок первинного метаболізму у печінці біодоступність становить 60%. Максимальна концентрація в сироватці крові розвивається через 1–4 години, залежно від типу препарату. Так як диклофенак всмоктується в дванадцятипалій кишці та тонкій кишці, то прийом їжі знижує швидкість всмоктування, що призводить до затримки та зниження пікових концентрацій активного інгредієнту в сироватці. Хоча прийом їжі і знижує швидкість всмоктування, він не зменшує його об’єму. Після повторного введення їжа не має жодного впливу на рівні диклофенаку в сироватці крові.

99% диклофенаку зв’язується з білками плазми, переважно з альбумінами.

Диклофенак легко проникає в синовіальну рідину, де його концентрація становить 60-70% від рівня в сироватці крові. Через 3–6 годин концентрація препарату та його метаболітів у синовіальній рідині вища, ніж концентрація в сироватці крові. Із синовіальної рідини диклофенак виводиться значно повільніше, ніж із сироватки крові.

Практично весь диклофенак метаболізується в печінці, переважно завдяки гідроксилюванню і метоксилюванню. Приблизно 70% диклофенаку виводиться із сечею у вигляді фармакологічно неактивних метаболітів. Лише 1% препарату виводиться в неметаболізованому стані. Решта метаболітів виводиться із жовчю та калом.

У людей літнього віку не відбувається значних змін в абсорбції, розподілі, метаболізмі та виведенні диклофенаку.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: круглі, гладкі, злегка двоопуклі кишковорозчинні таблетки, вкриті плівковою оболонкою, коричнево-жовтого кольору

Термін придатності. 5 років.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25°C в оригінальній упаковці для захисту від дії вологи.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 10 таблеток у блістері; по 2 блістера у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

С Наклофен таб 50 мг №10 покупают

Здоровье, дарованное природой