№ карточки:    Фамилия:
0шт.0,00грн.
Корзина
Подписка
Подписаться
Опрос
Устраивают ли Вас цены в нашей аптеке?
  • да, устраивают
  • цены приемлемые, но есть дешевле
  • дорого, но устраивают
  • нет, не устраивают

Энап таб 10 мг №60

  1. Главная
  2. »
  3. Товар
Энап таб 10 мг №60
Цена
Только для ИНТЕРНЕТ заказа
108,07 грн.
Производитель: KRKA
Требуется рецепт
Состав:
Эналаприла малеат, 10мг
Лактоза,
Крахмал кукурузный,
Натрия гидрокарбонат,
Тальк,
Магния стеарат,
Железа оксид,

ЕНАП® - лікарський засіб, що застосовують для лікування:

  •  артеріальної гіпертензії;
  •  серцевої недостатності.

Профілактики:

  •  симптоматичної серцевої недостатності;
  •  коронарних ішемічних явищ.

Инструкция Энап таб 10 мг №60 Показать полностью

ЕНАП®

ENAP®

Склад: 

діюча речовина: еналаприлу малеат;  

1 таблетка містить 2,5 мг, або 5 мг, або 10 мг, або 20 мг еналаприлу малеату;

допоміжні речовини: таблетки по 2,5 мг і 5 мг: натрію гідрокарбонат, лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, гідроксипропілцелюлоза,  тальк, магнію стеарат;

таблетки по 10 мг і 20 мг: натрію гідрокарбонат, лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний,  тальк, магнію стеарат, заліза оксид червоний (Е 172), заліза оксид жовтий (Е 172) – лише для таблеток по 20 мг.

Лікарська форма. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Засоби, що діють на ренін-ангіотензивну систему. Інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту. Код АТС С09А А02.

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування

– артеріальної гіпертензії;

– серцевої недостатності.

Профілактика

– симптоматичної серцевої недостатності;

– коронарних ішемічних явищ.

Протипоказання.

– Підвищена чутливість до еналаприлу або до будь-яких інших інгредієнтів препарату, або до інших інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ).

– Наявність в анамнезі ангіоневротичного набряку, пов'язаного з попереднім лікуванням інгібіторами АПФ.

– Спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк.

– Вагітність.

Спосіб застосування та дози.

Таблетки треба приймати цілими, запиваючи невеликою кількістю води, незалежно від прийому їжі. Препарат необхідно приймати в один і той же час кожного дня. Не можна приймайти дві дози одночасно.

Артеріальна гіпертензія

Початкова доза становить від 5 мг до 20 мг залежно від ступеня тяжкості гіпертензії та стану пацієнта. Препарат слід приймати 1 раз на добу. Коригування дози залежить від досягнутого зниження артеріального тиску. При легкій формі гіпертензії рекомендована початкова доза становить 5-10 мг на добу. У пацієнтів із сильно активованою ренін-ангіотензин-альдостероновою системою (наприклад, реноваскулярна гіпертензія, втрата солі та/чи об’єму, серцева декомпенсація або тяжка гіпертензія) може спостерігатися надмірне падіння артеріального тиску на початку лікування. Таким пацієнтам рекомендується початкова доза 5 мг або менше, початок лікування має проходити під контролем лікаря. Попереднє лікування високою дозою діуретичного препарату може призвести до втрати об’єму циркулюючої крові та ризику виникнення гіпотензії на початку терапії еналаприлом. Таким пацієнтам лікування рекомендується розпочинати з 5 мг і менше. При можливості терапію діуретичним препаратом слід припинити за 2-3 дні до початку терапії еналаприлом. Початкова доза для пацієнтів, які не можуть відмінити прийом діуретиків перед початком лікування Енапом, становить 2,5 мг препарату у формі разової дози. Протягом лікування слід спостерігати за функцією нирок та рівнем калію в сироватці.

Звичайна підтримуюча доза становить 20 мг 1 раз на добу. Максимальна підтримуюча доза становить 40 мг щодобово, які призначають у вигляді разової дози або розподіленою на два прийоми.

Серцева недостатність/безсимптомна дисфункція лівого шлуночка

Початкова доза еналаприлу малеату у пацієнтів із симптоматичною серцевою недостатністю чи безсимптомною дисфункцією лівого шлуночка становить 2,5 мг 1 раз на добу. Слід ретельно контролювати первинний ефект на артеріальний тиск.

Для лікування симптоматичної серцевої недостатності еналаприл малеат зазвичай застосовують у комбінації з діуретичними препаратами та бета-адреноблокатором та, у разі можливості, також із серцевими глікозидами. При відсутності або після ефективного лікування симптоматичної гіпотензії після початку терапії серцевої недостатності дозу слід поступово збільшити до звичайної підтримуючої дози 20 мг, яку приймають як одноразову дозу або розподілену на 2 прийоми (зважаючи на переносимість пацієнтом).

Рекомендується проводити титрування дози за 2- чи 4-тижневий період. Максимальна доза становить 40 мг щодоби, розподілена на два прийоми.

Рекомендоване титрування дози еналаприлу малеату у пацієнтів із серцевою недостатністю або безсимптомною дисфункцією лівого шлуночка

Тиждень

Доза в мг/добу

Тиждень 1

Дні 1-3: 2,5 мг/добу* – як одноразова доза

Дні 4-7: 5 мг/добу –  як доза розподілена на два прийоми

Тиждень 2

10 мг –  як одноразова доза або розподілена на два прийоми

Тижні 3 та 4

20 мг –  як одноразова доза або розподілена на два прийоми

*Необхідні особливі застереження пацієнтам з порушенням функції нирок та тим, хто приймає діуретичні препарати.

Тиск крові та функцію нирок слід ретельно контролювати як до, так і після початку лікування еналаприлом малеатом, оскільки були повідомлення про гіпотензію та (рідше) про розвиток ниркової недостатності. Пацієнтам, які приймають діуретичні препарати, дозу слід зменшити, якщо це можливо, перед початком лікування еналаприлом. Наявність гіпотензії після початкової дози еналаприлу не означає, що гіпотензія може з’явитися знову протягом довготривалої терапії еналаприлом, та не перешкоджає тривалому застосуванню препарату. Протягом лікування слід контролювати функцію нирок та рівні калію в сироватці крові.

Дозування при нирковій недостатності

У пацієнтів з нирковою недостатністю слід подовжити інтервали між прийомами еналаприлу та/або знизити дози.

Кліренс креатиніну

Початкова доза в мг/добу

 

Кліренс креатиніну становить 30-80 мл/хв

5–10 мг

Кліренс креатиніну становить 10-30 мл/хв

2,5 мг

Кліренс креатиніну становить 10 мл/хв чи менше

2,5 мг у дні проведення діалізу*

*Еналаприлат можна вивести за допомогою діалізу. Дозування у дні, коли не проводиться діаліз, слід коригувати залежно від реакції артеріального тиску у відповідь.

Використання пацієнтами літнього віку

Доза має відповідати стану функції нирок пацієнтів літнього віку.

Застосування дітям

Існує обмежений досвід проведення клінічних досліджень застосування еналаприлу при лікуванні артеріальної гіпертензії у дітей.

Для пацієнтів, які можуть ковтати таблетки, дозу слід підібрати індивідуально згідно з профілем пацієнта та згідно з реакцією артеріального тиску у відповідь на лікування.

Пацієнтам з масою тіла 20-50 кг рекомендується розпочинати лікування з дози 2,5 мг еналаприлу малеату на добу, рекомендована початкова доза для пацієнтів з масою тіла 50 кг і більше становить 5 мг еналаприлу малеату 1 раз на добу. Дозу слід коригувати відповідно до потреб пацієнта. Максимальна рекомендована доза становить 20 мг/добу та 40 мг/добу відповідно.

Побічні реакції.

Побічні реакції, що можуть виникнути під час застосування Енапу, класифіковані у наступні групи згідно з їх частотою:

– дуже часто (≥ 1/10);

– часто ( ≥ 1/100 - < 1/10);

– нечасто (≥ 1/1 000 - <1/100);

– рідко (≥ 1/10 000 - < 1/1 000);

– дуже рідко (<1/ 10 000), невідомо (не можна підрахувати за наявними даними).

У кожній групі за частотою побічні реакції представлені у порядку зменшення ступеня серйозності.

Частота побічних реакцій перерахована згідно з системами органів:

З боку системи крові та лімфатичної системи

– нечасто: анемія (включаючи апластичну та гемолітичну);

– рідко: нейтропенія, зниження гемоглобіну, зниження гематокриту, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, пригнічення діяльності кісткового мозку, панцитопенія, лімфаденопатія, аутоімунні хвороби.

З боку ендокринної системи

– невідомо: синдром порушення секреції антидіуретичного гормона.

З боку метаболізму та травлення

– нечасто: гіпоглікемія.

З боку нервової системи та психічні порушення

– часто: головний біль, депресія;

– нечасто: сплутаність свідомості, сонливість, безсоння, нервозність, парестезія, вертиго;

– рідко: розлади сну, порушення сну.

З боку органа зору

– дуже часто: затуманення зору.

З боку серцево-судинної системи

– дуже часто: запаморочення;

– часто: артеріальна гіпотензія (включаючи ортостатичну гіпотензію), синкопе, інфаркт міокарда або інсульт, можливо, внаслідок сильної гіпотензії у пацієнтів з підвищеним ризиком, біль за грудниною, порушення серцевого ритму, стенокардія, тахікардія;

– нечасто: ортостатична гіпотензія, відчуття серцебиття, інфаркт міокарда або церебрально-васкулярний інсульт, можливо, вторинний при надмірній артеріальній гіпотензії у пацієнтів з високим ризиком;

– рідко: феномен Рейно.

З боку органів дихання, грудної клітини та середостіння

– дуже часто: кашель;

– часто: задишка;

– нечасто: ринорея, запалення горла, дисфонія, бронхоспазм/астма;

– рідко: інфільтрат легень, риніт, алергійний альвеоліт/еозинофільна пневмонія.

З боку шлунково-кишкового тракту

– дуже часто: нудота;

– часто: діарея, абдомінальний біль, зміна смаку;

– нечасто: непрохідність кишечнику, панкреатит, блювання, диспепсія, запор, анорексія, подразнення шлунку, сухість у роті, пептичні виразки;

– рідко: стоматит/афтозні виразки, глосит;

– дуже рідко: ангіоневротичний набряк шлунково-кишкового тракту.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів

– рідко: печінкова недостатність, гепатит – гепатоцелюлярний або холестатичний, гепатонекроз, холестаз, включаючи жовтяницю.

З боку шкіри та підшкірних тканин

– часто: висип, підвищена чутливість/ангіоневротичний набряк: повідомлялося про  ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та/або гортані;

– нечасто: потовиділення, свербіж, кропив’янка, алопеція;

– рідко: поліморфна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, ексфоліативний дерматит, токсикодермальний некроліз, пемфігус, еритродермія.

Повідомлялося про комплекс симптомів, який міг включати деякі або всі з наступних симптомів: гарячку, серозит, васкуліт, міальгію/міозит, артралгію/артрит, позитивний результат на антинуклеарні антитіла, підвищення ШОЕ, еозинофілію та лейкоцитоз. Можуть виникати висип, фоточутливість або інші дерматологічні прояви.

З боку нирок та сечовивідних шляхів

– нечасто: порушення функції нирок, ниркова недостатність, протеїнурія;

– рідко: олігурія.

З боку статевої системи та молочних залоз

– нечасто: імпотенція;

– рідко: гінекомастія.

Загальні порушення та порушення умов введення

– дуже часто: астенія;

– часто: підвищена втомлюваність;

– нечасто: спазми у м’язах, припливи, дзвін у вухах, відчуття дискомфорту.

Лабораторні показники

– часто: гіперкаліємія, підвищення креатиніну в сироватці крові;

– нечасто: підвищення сечовини у крові, гіпонатріємія;

– рідко: підвищення ферментів печінки, підвищення білірубіну в сироватці.

Якщо матимуть місце тяжкі побічні реакції, то лікування слід припинити.

Передозування.

Про передозування у людини доступні обмежені дані.

Найімовірнішим виявом передозування є явна гіпотензія, що розпочинається через шість годин після приймання таблеток, паралельно з блокадою ренін-ангіотензинової системи та ступором. Симптоми, притаманні передозуванню, включають шок з боку серцево-судинної системи, електролітний дисбаланс, ниркову недостатність, гіпервентиляцію легенів, тахікардію, прискорене серцебиття, брадикардію, запаморочення, відчуття страху та кашель. Рівні еналаприлату в сироватці перевищують в 100 та 200 разів після прийому 300 мг та 440 мг еналаприлу відповідно рівні, які спостерігаються після прийому терапевтичних доз.

Рекомендованим лікуванням передозування є внутрішньовенна інфузія 0,9 % розчину натрію хлориду. Також у разі необхідності слід призначити інфузію ангіотензину II та/або внутрішньовенне введення катехоламінів. Якщо прийом відбувся недавно, слід вжити заходів, спрямованих на виведення еналаприлу малеату (наприклад, блювання, промивання шлунка, введення абсорбентів та натрію сульфату). Енаприлат можна вивести з загального кровообігу за допомогою гемодіалізу. Терапія за допомогою кардіостимулятора призначена при брадикардії, резистентній до терапевтичних засобів. Постійно слід контролювати показники життєдіяльності, концентрації електролітів та креатиніну в сироватці крові.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Не рекомендується застосування Енапу у період вагітності. При виявленні вагітності прийом Енапу потрібно негайно припинити, окрім випадків, коли його призначення вважається життєво необхідним для матері.

Епідеміологічні висновки відносно ризику тератогенності після впливу інгібіторів АПФ протягом І триместру вагітності не є однозначними; однак не можна виключати невеликого підвищення ризику. Якщо продовження терапії інгібіторами АПФ не вважається важливим, пацієнток, які планують вагітність, слід перевести на альтернативне антигіпертензивне лікування, яке має затверджений профіль безпеки застосування під час вагітності. Якщо вагітність встановлена, лікування інгібіторами АПФ слід негайно припинити, та, якщо це можливо, слід розпочати альтернативну терапію. Відомо, що застосування інгібіторів АПФ під час ІІ і ІІІ триместру вагітності може зумовити розвиток фетотоксичності (зниження функції нирок, олігогідрамніон, ретардація окостеніння черепа) і неонатальну токсичність (ниркову недостатність, гіпотензію, гіперкаліємію).

При призначенні Енапу необхідно інформувати пацієнтку відносно потенційної шкоди для плода.

У випадках, коли призначення препарату під час вагітності вважають необхідним, слід проводити періодичні ультразвукові обстеження для оцінки інтраамніотичного простору. При виявленні олігоамніону прийом Енапу потрібно припинити, за винятком випадків, коли його призначення вважають життєво необхідним для матері. Однак як лікарям, так і пацієнтам необхідно знати про те, що олігоамніон може розвинутися вже після появи у плода необоротних ушкоджень.

Якщо застосування інгібіторів АПФ відбулося у ІІ триместрі вагітності, рекомендується провести ультразвукове дослідження функції нирок ембріона та черепа ембріона.

Немовлят, матері яких приймали інгібітори АПФ, слід ретельно перевіряти на предмет артеріальної гіпотензії, олігурії та гіперкаліємії. Еналаприл, який має здатність проникати крізь плаценту, можна частково вивести з організму новонародженого шляхом перитонеального діалізу; теоретично його можна вивести шляхом обмінного переливання крові, хоча немає досвіду щодо проведення останньої процедури.

Годування груддю

Обмежені фармакокінетичні дані демонструють дуже низькі концентрації у грудному молоці. Хоча такі концентрації і вважаються клінічно не значимими, застосування Енапу не рекомендується під час грудного годування недоношених немовлят та немовлят у перші кілька тижнів після народження, оскільки існує гіпотетичний ризик ефектів з боку серцево-судинної системи та нирок, а також через недостатній досвід у цьому питанні. Для старших немовлят застосування Енапу у період годування груддю може розглядатись, якщо лікування необхідне для матері, а за дитиною будуть спостерігати на предмет появи будь-яких побічних ефектів.

Діти.

Є обмежений досвід ефективності та безпеки застосування дітям з артеріальною гіпертензією віком старше 6 років, але немає жодного досвіду застосування при інших показаннях.

Еналаприл не рекомендований дітям зі швидкістю клубочкової фільтрації < 30 мл/хв/1,73 м2, оскільки немає відповідних даних.

Особливості застосування.  

Симптоматична гіпотензія

Симптоматична гіпотензія дуже рідко спостерігається у пацієнтів з неускладненою артеріальною гіпертензією. Її поява більш імовірна у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, у яких був зменшений об’єм крові, наприклад, унаслідок терапії діуретиками, обмеженню вживання харчової солі, діалізу, діареї чи блюванню. Симптоматична гіпотензія може виникнути у пацієнтів із серцевою недостатністю, з супутньою нирковою недостатностю або без неї. Її поява більш імовірна у пацієнтів з більш тяжкими формами серцевої недостатності внаслідок прийому високих доз петльових діуретиків, гіпонатріємії або порушення функції нирок. Таким пацієнтам лікування слід розпочинати під контролем лікаря, та за пацієнтами слід ретельно спостерігати, навіть якщо буде відкоригована доза еналаприлу та/або діуретику. Подібні дії можна вжити по відношенню до пацієнтів з ішемічною хворобою серця або цереброваскулярною хворобою, у яких надмірне падіння артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсульту.

Якщо розвивається артеріальна гіпотензія, пацієнта треба покласти на спину і, у разі необхідності, збільшити об’єм плазми крові за допомогою вливання 0,9 % розчину натрію хлориду. Тимчасова артеріальна гіпотензія не є протипоказанням для лікування еналаприлом. Після нормалізації артеріального тиску та об’єму плазми зазвичай пацієнти добре переносять наступні дози.

У деяких пацієнтів із серцевою недостатністю з нормальним або низьким артеріальним тиском при прийомі еналаприлу може відбуватися додаткове зниження артеріального тиску. Такий ефект є передбаченим, та зазвичай не є причиною для припинення лікування. Якщо артеріальна гіпотензія стає симптоматичною, необхідно провести зниження дози та/або припинення прийому діуретичних препаратів та/або еналаприлу.

Стеноз аорти або мітрального клапана серця/гіпертрофічна кардіоміопатія

Як і з усіма судиннорозширювальними препаратами, інгібітори АПФ слід застосовувати дуже обережно пацієнтам з обструкцією вивідного тракту лівого шлуночка та уникати застосування у випадках кардіогенного шоку та гемодинамічно значної обструкції вивідного тракту лівого шлуночка з генералізованим атеросклерозом. У таких пацієнтів надмірне зниження артеріального тиску може призвести до гіпоперфузії та ішемії серця, мозку або нирок. 

Порушення функції нирок

Пацієнти з порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну < 1,33 мл/с) потребують коригування дозування відповідно до кліренсу креатиніну, а потім відповідно до реакції у відповідь на лікування. Регулярно слід перевіряти рівні креатиніну та калію в сироватці.

У пацієнтів з тяжкою формою серцевої недостатності або існуючою хворобою нирок, включаючи стеноз ниркових артерій, під час лікування еналаприлом може виникнути ниркова недостатність. При своєчасному виявленні та відповідному лікуванні вона зазвичай має оборотній характер.

У деяких пацієнтів з відсутністю явної існуючої хвороби нирок можуть спостерігатися незначні та перехідні підвищення рівнів сечовини та креатиніну в сироватці, коли еналаприл вводиться паралельно з діуретиками. Може стати необхідним зниження дози інгібіторів АПФ та/або припинення прийому діуретиків. Така ситуація має вказувати на можливість існування стенозу ниркових артерій.

Реноваскулярна артеріальна  гіпертензія

У пацієнтів з двобічним стенозом ниркової артерії або зі стенозом артерії однієї нирки, які приймають інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту, може спостерігатися тимчасова гіпотензія або ниркова недостатність. Може мати місце втрата функціонування нирки з дуже незначними змінами креатиніну в сироватці. Таким пацієнтам лікування слід розпочинати під контролем лікаря з малих доз; протягом лікування необхідним є обережне титрування та моніторинг функції нирок.

Трансплантація нирки

Відсутній досвід щодо прийому еналаприлу пацієнтами з нещодавно проведеною трансплантацією нирки, тому таким пацієнтам не рекомендується приймати еналаприл.

Печінкова недостатність

Під час лікування інгібіторами АПФ у рідких випадках може виникнути синдром, що розпочинається з холестатичної жовтяниці та прогресує до раптового некротичного гепатиту та (іноді) призводить до летального результату. Механізм цього синдрому є незрозумілим. Якщо під час лікування інгібіторами АПФ виникає жовтяниця або помітне підвищення рівня ферментів печінки, лікування слід негайно припинити, за пацієнтом слід ретельно спостерігати, та при необхідності призначити лікування.

Нейтропенія/агранулоцитоз

Були повідомлення про виникнення нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ. У пацієнтів з нормальною функцією нирок та при відсутності інших ускладнень нейтропенія виникає рідко. Еналаприл слід застосовувати дуже обережно пацієнтам з колагенозом судин (наприклад, системний червоний вовчак, склеродермія), які одержують супутню терапію антидепресантами, лікування алопуринолом або прокаїнамідом, або при комбінації цих факторів, особливо якщо в наявності вже присутнє порушення функції нирок. У деяких із цих пацієнтів може розвинутись серйозна інфекція, яка іноді не реагує на інтенсивну терапію антибіотиками. Якщо таким пацієнтам застосовують еналаприл, рекомендують проводити періодичний аналіз числа лейкоцитів в крові. Пацієнтів слід поінформувати щодо негайного повідомлення ними про будь-які ознаки інфекції.

Підвищена чутливість/ангіоневротичний набряк

У рідких випадках під час лікування інгібіторами АПФ, включаючи еналаприл, виникає ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та/або гортані. Це може трапитись у будь-який момент протягом лікування. В таких випадках слід повністю припинити лікування та запровадити відповідний моніторинг, щоб упевнитись, що зникли повністю всі симптоми.

Навіть якщо відзначається  лише набряк язика без порушень дихальних шляхів, пацієнтам може знадобитися тривале спостереження, оскільки лікування антигістамінними препаратами і кортикостероїдами може бути не достатнім. Дуже рідко повідомлялося про летальні випадки через ангіоневротичний набряк гортані і язика.

При ангіоневротичному набряку язика, голосової щілини або гортані, який може викликати обструкцію дихальних шляхів, особливо у пацієнтів з хірургічними втручаннями в анамнезі, слід негайно ввести адреналін (0,3-0,5 мл розчину адреналіну для підшкірної ін’єкції у співвідношенні 1:1000), та забезпечити пацієнту доступ до повітря.

Пацієнти, у яких в анамнезі були випадки ангіоневротичного набряку, не пов’язаного з терапією інгібіторами АПФ, мають підвищений ризик появи ангіоневратичного набряку під час прийому інгібіторів АПФ.

Анафілактоїдні реакції протягом десенсибілізації

У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ протягом десенсибілізації до осиної або бджолиної отрути, в рідких випадках можуть виникнути реакції, схожі на алергійні (псевдоанафілактичні), що становлять загрозу життю. Таких реакцій можна уникнути шляхом тимчасового призупинення терапії інгібіторами АПФ перед кожною десенсибілізацією.

Анафілактоїдні реакції протягом аферезу ліпопротеїдами низької щільності

У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ протягом аферезу ліпопротеїдами низької щільності з декстрину сульфатом, в рідких випадках можуть виникнути реакції, схожі на алергічні (псевдоанафілактичні), що становлять загрозу життю. Таких реакцій можна уникнути шляхом тимчасового призупинення терапії інгібіторами АПФ перед кожним аферезом.

Пацієнти, які проходять сеанси гемодіалізу

Були повідомлення про підвищену чутливість, реакції, схожі на алергійні (псевдоанафілактичні), у пацієнтів, які проходять сеанси діалізу із застосуванням поліакрилонітрильних мембран (наприклад, AN 69) та супутньо приймають інгібітори АПФ. Для таких пацієнтів необхідно розглянути можливість застосування інших типів діалізних мембран або іншого класу антигіпертензивних засобів.

Гіпоглікемія

У пацієнтів, хворих на цукровий діабет, які застосовують пероральні антидіабетичні препарати або інсулін, необхідний ретельний глікемічний контроль, особливо протягом перших кількох місяців супутнього лікування інгібіторами АПФ.

Кашель

Безперервний сухий непродуктивний кашель, який припиняється після відміни лікування, може виникнути протягом лікування інгібіторами АПФ. Це має розглядатися як частина диференціального діагнозу кашлю.

Хірургічні операції/анестезія

У пацієнтів, яким проводять серйозні хірургічні операції або анестезію препаратами, що викликають артеріальну гіпотензію, еналаприл може заблокувати утворення ангіотензину II внаслідок компенсаторного викиду реніну. Якщо виникає гіпотензія та вважається, що вона розвинулася завдяки такому механізму, необхідно провести коригування за допомогою збільшення об’єму крові.

Гіперкаліємія

Протягом лікування інгібіторами АПФ, включаючи еналаприл, у деяких пацієнтів можуть збільшитись рівні калію в крові. До факторів ризику виникнення гіперкаліємії належать ниркова недостатність або зниження функції нирок, вік (понад 70 років), цукровий діабет, інтеркурентні стани, такі як дегідратація, гостра серцева недостатність, метаболічний ацидоз та одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків (наприклад, спіронолактон, еплеренон, триамтерен або амілорид), харчових добавок, що містять калій, або замінників солі з калієм; або інших препаратів, що викликають підвищення концентрації калію у сироватці крові (наприклад, гепарин). Застосування харчових добавок, що містять калій, калійзберігаючих діуретиків або замінників солі з калієм, особливо у пацієнтів з порушеннями функції нирок, може призвести до значного збільшення рівня калію в сироватці крові. Гіперкаліємія може спричинити виникнення серйозної, іноді фатальної аритмії. Якщо супутній прийом вищезгаданих препаратів вважається необхідним, рекомендовано регулярно перевіряти рівні калію в сироватці.

Літій

Зазвичай комбінація літію та еналаприлу не рекомендована.

Вагітність та період годування груддю

Прийом інгібіторів АПФ не слід розпочинати під час вагітності. Якщо продовження терапії інгібіторами АПФ не вважається важливим, пацієнток, які планують вагітність, слід перевести на альтернативне антигіпертензивне лікування, яке має затверджений профіль безпеки застосування під час вагітності. Якщо виявлена вагітність, лікування інгібіторами АПФ слід негайно припинити, та, якщо це можливо, слід розпочати альтернативну терапію.

Етнічні особливості

Як і всі інгібітори АПФ, еналаприл є менш ефективним при зниженні артеріального тиску у чорношкірих пацієнтів, ніж у нечорношкірих пацієнтів, можливо, через більшу поширеність станів з низьким рівнем реніну серед чорношкірних пацієнтів, які страждають на артеріальну гіпертензію.

Особливі попередження щодо неактивних інгредієнтів

Енап містить лактозу. Пацієнтам з рідкісними спадковими порушеннями галактозної недостатності, лактозного дефіциту Лаппа або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не можна застосовувати цей препарат.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Слід взяти до уваги, що іноді можуть мати місце запаморочення або артеріальна гіпотензія, які можуть вплинути на здатність пацієнта керувати автомобілем або працювати з механічними засобами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.  

Калійзберегаючі діуретики, добавки з калієм

Інгібітори АПФ зменшують втрату калію, спричинену прийомом діуретиків. Калійзберегаючі діуретики (наприклад, спіронолактон, триамтерен або амілорид), добавки з калієм або замінники солі, що містять калій, можуть призвести до гіперкаліємії. При призначенні супутнього прийому внаслідок явної гіпокаліємії, їх слід вживати з великою обережністю, та часто перевіряти концентрації калію в сироватці крові.

Діуретики (тіазид або петльові діуретики)

Попереднє лікування діуретиками у великих дозах може призвести до зниження об’єму циркулюючої крові та підвищення ризику надмірної артеріальної гіпотензії. Гіпотензивний ефект можна знизити шляхом припинення прийому діуретику, збільшення споживання солі та рідини, або розпочати терапію з низької дози еналаприлу.

Інші антигіпертензивні препарати

Супутній прийом еналаприлу та інших антигіпертензивних препаратів може збільшити антигіпертензивний ефект еналаприлу. Еналаприл можна застосовувати разом з будь-якими іншими препаратами для лікування артеріальної гіпертензії. Супутній прийом з нітрогліцерином, іншими нітратами, або іншими судинозвужувальними препаратами може додатково знизити артеріальний тиск.

Літій

Сумісне застосування інгібіторів АПФ і літію може спричинити тимчасове підвищення рівня літію в сироватці та інтоксикацію літієм. Супутній прийом інгібіторів АПФ та тіазидних діуретиків може додатково збільшити рівні літію в сироватці та підвищити ризик інтоксикації літієм. Не рекомендується прийом еналаприлу з літієм. Якщо така комбінація є необхідною для пацієнта, слід здійснювати ретельний моніторинг рівнів літію в сироватці.

Трициклічні антидепресанти/нейролептики/анестетики/наркотики

Супутній прийом певних анестетиків, трициклічних антидепресантів та нейролептиків з інгібіторами АПФ може призвести до додаткового зниження тиску крові.

Нестероїдні протизапальні препарати

Постійний прийом нестероїдних протизапальних засобів може зменшити антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ.

Інгібітори АПФ та нестероїдні протизапальні засоби, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2 інгібітори), здійснюють додатковий ефект на збільшення рівнів калію в сироватці, що може спричинити порушення функції нирок та/або серцеву недостатність. Зазвичай цей ефект є оборотним. Рідко може мати місце гостра ниркова недостатність, особливо у пацієнтів з порушеннями функції нирок (наприклад, пацієнти літнього віку або пацієнти зі зниженим об’ємом циркулюючої крові, включаючи тих, що приймають діуретики). Пацієнтів слід забезпечити достатньою кількістю рідини та контролювати функцію нирок після початку супутньої терапії, та періодично протягом лікування.

Золото

Рідко повідомлялося про реакції, подібні на реакції на нітрити (симптоми включають почервоніння обличчя, нудоту, блювання та артеріальну гіпотензію) у пацієнтів, яким призначали ін’єкції золота (натрію ауротіомалату) та супутньо інгібітори АПФ, включаючи еналаприл.

Антидіабетичні препарати

Епідеміологічні дослідження вказують на те, що супутній прийом інгібіторів АПФ та антидіабетичних препаратів (інсуліну або антидіабетичних пероральних препаратів) може викликати гіпоглікемію. Поява цього симптому більш ймовірна протягом перших тижнів комбінованого лікування та у пацієнтів з порушеннями функції нирок.

Етанол

Етанол підсилює гіпотензивний ефект інгібіторів АПФ.

Симпатоміметики

Симпатоміметики можуть зменшити антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ.

Ацетилсаліцилова кислота, тромболітики та β-блокатори

Еналаприл можна безпечно застосовувати паралельно з ацетилсаліциловою кислотою (в дозах за кардіологічними показаннями), тромболітиками та β-блокаторами.

Циклоспорин

Слід обережно приймати циклоспорин сумісно з Енапом, та слід перевіряти функцію нирок.

Фармакологічні властивості.  

Фармакодинаміка.

Еналаприлу малеат – сіль малеїнової кислоти та еналаприлу, похідної двох амінокислот,            L-аланіну та L-проліну. Ангіотензинперетворювальний фермент (АПФ) являє собою пептиділ-дипептидазу, яка каталізує перетворення ангіотензину I в вазопресорну речовину ангіотензин II. Після абсорбції еналаприл гідролізується до еналаприлату, який пригнічує АПФ. Пригнічення АПФ призводить до зменшення ангітензину II у плазмі, в результаті чого у плазмі збільшується активність реніну (завдяки усуненню негативного зворотного зв’язку вивільнення реніну), та знижується секреція альдостерону.

АПФ є ідентичним кініназі II. Таким чином, еналаприл також може блокувати розщеплення брадикініну, сильного вазодепресорного пептиду. Однак роль, яка має значення в терапевтичних ефектах еналаприлу, залишається незрозумілою.

Механізм, через який еналаприл знижує артеріальний тиск, передусім пов’язують з пригніченням активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, еналаприл може виявляти антигіпертензивний ефект навіть у пацієнтів з низькореніновою гіпертензією.

Застосування еналаприлу у пацієнтів з артеріальною гіпертензією призводить до зниження артеріального тиску як у стані лежачи, так і в стані стоячи, без збільшення частоти серцевих скорочень.

Симптоматична постуральна гіпотензія є нечастим явищем. У деяких пацієнтів розвиток оптимального зниження артеріального тиску може потребувати кількох тижнів терапії. Різке припинення прийому еналаприлу не асоціювалось зі швидким збільшенням артеріального тиску.

Ефективне пригнічення активності АПФ зазвичай відбувається через 2-4 години після перорального прийому індивідуальної дози еналаприлу. Початок антигіпертензивної активності зазвичай спостерігається через 1 годину, пікове зниження артеріального тиску досягається через 4-6 годин після застосування. Тривалість ефекту залежить від дози. Однак при прийомі рекомендованих доз було продемонстровано, що антигіпертензивний та гемодинамічний ефекти підтримувались щонайменше протягом 24 годин.

У гемодинамічних дослідженнях еналаприлу у пацієнтів з артеріальною гіпертензією зниження артеріального тиску супроводжується зниженням резистентності периферичних артерій зі збільшенням серцевого викиду та з малою зміною або без зміни частоти серцевих скорочень. Після прийому еналаприлу відбувалося збільшення кровообігу в нирках; швидкість клубочкової фільтрації залишалася незмінною. Не було доказів затримки натрію або води. Однак у пацієнтів з низькою швидкістю клубочкової фільтрації до лікування швидкість зазвичай збільшується.

У короткострокових клінічних дослідженнях у пацієнтів з цукровим діабетом та без нього, та з хворобою нирок після введення еналаприлу спостерігалося зменшення протеїнурії та виведення імуноглобуліну G з сечею та загального білку в сечі.

При прийомі разом з діуретичними препаратами, подібними до тіазиду, ефекти еналаприлу щодо зниження артеріального тиску щонайменше доповнювали дію діуретиків. Еналаприл може знижувати або попереджати розвиток спричиненої тіазидом гіпокаліємії. У пацієнтів з серцевою недостатністю, які приймають серцеві глікозиди та діуретики, прийом еналаприлу знижує периферичну резистентність та артеріальний тиск. Серцевий викид збільшується, а частота серцевих скорочень (яка зазвичай збільшена у пацієнтів з серцевою недостатністю) зменшується. Знижується тиск у кінцевих легеневих капілярах. Лікування еналаприлом покращує переносимість фізичного навантаження та ступінь тяжкості серцевої недостатності, за критеріями Нью-Йоркської асоціації кардіологів. Ці ефекти продовжували тривати протягом всієї довгострокової терапії еналаприлом. У пацієнтів з легкою та середньою формами серцевої недостатності еналаприл уповільнює прогресування розширення/збільшення серця та недостатності (зниження кінцевого діастолічного та систолічного тиску в лівому шлуночку, та покращення фракції викиду).

У пацієнтів з дисфункцією лівого шлуночка еналаприл знижує ризик крупного ішемічного явища, частоту появи інфаркту міокарда та число госпіталізацій з причини нестабільної стенокардії.

Є обмежений досвід з ефективності та безпеки застосування дітям з артеріальною гіпертензією віком старше 6 років. У клінічне дослідження було залучено 110 дітей з артеріальною гіпертензією віком від 6 до 16 років з масою тіла ≥ 20 кг та зі швидкістю клубочкової фільтрації > 0,5 мл/сек/1,73 м2. Діти масою < 50 кг приймали 0,625 мг, 2,5 мг або 20 мг еналаприлу 1 раз на добу, та діти масою ≥ 50 кг приймали 1,25 мг, 5 мг або 40 мг еналаприлу один раз на добу. Зниження артеріального тиску залежало від дози; ефект був однаковим у всіх підгрупах дозування (за віком, стадією Теннера, статтю, расою). Результати дослідження вказують на те, що найнижчі дози 0,625 мг та 1,25 мг, відповідаючи середній дозі 0,02 мг/кг на добу, не передбачають терапевтичної ефективності. Максимальна доза склала 0,58 мг/кг (40 мг) 1 раз на добу. Профіль побічних явищ у дітей не відрізнявся від профілю у дорослих пацієнтів.

Фармакокінетика.

Абсорбція

Еналаприл швидко всмоктується зі шлунково-кишкового тракту, з появою пікових концентрацій у сироватці протягом однієї години. Об’єм абсорбції становить приблизно 60 %, на абсорбцію прийом їжі не впливає. Після абсорбції еналаприл швидко та екстенсивно гідролізується до еналаприлату, сильного інгібітору АПФ. Пікові концентрації еналаприлату в сироватці з’являються через 4 години після перорального прийому дози еналаприлу. Ефективний період напіввиведення для акумуляції еналаприлату після багаторазового дозування еналаприлу становить 11 годин. У осіб з нормальною функцією нирок концентрації еналаприлату в сироватці в стабільному стані досягаються через 4 дні лікування.

Розподіл

У межах всього діапазону терапевтичних концентрацій 60 % еналаприлату зв’язується з білками сироватки.

Метаболізм

За винятком перетворення до еналаприлату, більше не існує жодного доказу значного метаболізму еналаприлу.

Виведення

Еналаприлат виводиться головним чином через нирки. Головними компонентами в сечі є еналаприлат, що нараховує приблизно 40 % дози, та незмінений еналаприл (приблизно 20 %).

Порушення функції нирок

У пацієнтів з нирковою недостатністю збільшується експозиція до еналаприлу та еналаприлату. У пацієнтів з легкою та середньою формами ниркової недостатності (кліренс креатиніну         0,6-1 мл/сек) AUC еналаприлату у стабільному стані була приблизно в 2 рази більшою, ніж у пацієнтів з нормальною функцією нирок, після введення 5мг 1 раз на добу. При тяжкій формі ниркової недостатності (кліренс креатиніну LESS-THAN OR EQUAL TO (8804)0,5 мл/сек), AUC збільшилась приблизно у 8 разів. При цьому рівні ниркової недостатності ефективний період напіввиведення еналаприлату подовжується, а час до стабільного стану затримується.

Еналаприлат можна вивести із загального кровообігу за допомогою гемодіалізу. Кліренс еналаприлату при діалізі становить 1,03 мл/сек.

Діти та підлітки

Фармакокінетичне дослідження багаторазового дозування було проведено за участю 40 пацієнтів  хлопчиків та дівчат віком від 2 місяців до 16 років, як страждають на артеріальну гіпертензію, які щоденно перорально застосовували 0,07 мг/кг-0,14 мг/кг еналаприлу малеату. Не було жодної різниці за фармакокінетичними параметрами еналаприлату у дітей, порівняно з даними у дорослих. Дані вказували на збільшення AUC (нормалізованої до дози на масу тіла) зі збільшенням віку; однак збільшення AUC не спостерігалося, коли дані були нормалізовані за площею поверхні тіла. У стабільному стані середній ефективний період напіввиведення для акумуляції еналаприлату склав 14 годин.

Лактація

Після введення однократної пероральної дози 20 мг п’ятьом жінкам після пологів, середній піковий рівень еналаприлу у грудному молоці становив 1,7 мкг/л (діапазон 0,54-5,9 мкг/л) через 4-6 годин після дозування. Середній піковий рівень еналаприлату становив 1,7 мкг/л (діапазон 1,2-2,3 мкг/л); піки досягалися в різний час протягом 24-годинного періоду. Використовуючи дані про пікові рівні у грудному молоці, підраховане максимальне споживання немовлям, який знаходиться лише на грудному годуванні, становило б приблизно 0,16 % материнської дози, скоригованої за масою. Жінки, які приймали перорально еналаприл 10 мг щодобово протягом 11 місяців, мали пікові рівні еналаприлу у молоці 2 мкг/л через 4 години після прийому дози, а пікові рівні еналаприлату 0,75 мкг/л приблизно через 9 годин після прийому дози. Загальна кількість еналаприлу та еналаприлату, виміряного у грудному молоці протягом 24-годинного періоду, становила відповідно 1,44 мкг/л та 0,63 мкг/л молока. Рівні еналаприлату у молоці не можна було визначити (< 0,2 мкг/л) через 4 години після введення одноразової дози еналаприлу 5 мг одній матері та 10 мг двом матерям; рівні еналаприлу не були визначені.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки 2,5 мг:  круглі двоопуклі таблетки білого кольору зі скошеним краєм;

таблетки 5 мг:  круглі плоскі таблетки білого кольору зі скошеним краєм і насічкою з одного боку;

таблетки 10 мг: круглі плоскі таблетки червонувато-коричневого кольору зі скошеним краєм і насічкою з одного боку, з вкрапленнями білого кольору на поверхні та в масі таблетки;

таблетки 20 мг: круглі плоскі таблетки світло-оранжевого кольору зі скошеним краєм і насічкою з одного боку, з вкрапленнями білого кольору на поверхні та в масі таблетки.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання. Зберігати при температурі не вище 25оС в оригінальній упаковці для захисту від дії вологи.

Зберігати в недоступному для дітей місці.       

Упаковка. 10 таблеток по 2,5 мг, або 5 мг, або 10 мг, або 20 мг у блістері; 2 блістера у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

С Энап таб 10 мг №60 покупают

АптекаАдрес, телефонЦена в аптеке
Аптека гормональных препаратов №1

Адрес: бул. Леси Украинки, 9.

Удобная парковка

Аптека работает круглосуточно

Телефон круглосуточной справки и резервирования:

(044) 520-03-33

107,84
Аптека гормональных препаратов №2

Адрес: ул. М. Тимошенко, 29, в секции №5 жилого дома.

Удобная парковка

Аптека работает круглосуточно

Телефон круглосуточной справки и резервирования:

(044) 520-03-33

107,68
Аптека гормональных препаратов №4

Адрес: пр. Соборности, 4 .

Удобная парковка

Аптека работает круглосуточно

Телефон круглосуточной справки и резервирования:

(044) 520-03-33

108,07
Аптека гормональных препаратов №5

Адрес: ул. Василия Липковского, 25 (Урицкого, 25)

Аптека работает круглосуточно

Телефон круглосуточной справки и резервирования:

(044) 520-03-33

108,07
Аптека гормональных препаратов №6
Ограниченное количество

Адрес: ул. Иоанна Павла II, 16.

Телефон круглосуточной справки и резервирования:

(044) 520-03-33

108,07
Аптека гормональных препаратов №7
Ограниченное количество

Адрес: ул. Вадима Гетьмана, 46/2

Аптека работает круглосуточно

Телефон круглосуточной справки и резервирования:

(044) 520-03-33

108,50
Здоровье, дарованное природой