№ карточки:    Фамилия:
0шт.0,00грн.
Корзина
Подписка
Подписаться
Опрос
Устраивают ли Вас цены в нашей аптеке?
  • да, устраивают
  • цены приемлемые, но есть дешевле
  • дорого, но устраивают
  • нет, не устраивают

Велбутрин SR таб 150 мг №10

  1. Главная
  2. »
  3. Товар
Велбутрин  SR таб 150 мг №10
Цена
Только для ИНТЕРНЕТ заказа
Под заказ
Производитель:
Требуется рецепт
Состав:
Бупропиона гидрохлорид, 150мг

Препарат используется для лечения депрессий, для улучшения настроения и чувства благополучия. Показания: Лечение депрессивных состояний. Если пациент положительно реагирует на лечение, продление терапии Велбутрином эффективно для предупреждения рецидививта предотвращения повторения депрессивных эпизодов в будущем. Препарат начинает действовать не ранее, чем через 14 дней после начале терапии. Как и при применении других антидепрессантов, полный эффект препарата может быть замечен лишь через несколько недель лечения. Таблетки следует глотать целиком, не разламывая и не разжевывая. Максимальна одноразовая доза не должна превышать 200 мг. Таблетки Велбутрину должны применяться за два приема с интервалом не менее 8годин. По назначению врача.

Инструкция Велбутрин SR таб 150 мг №10 Показать полностью

Велбутрин

Wellbutrin SR

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: bupropine; (+/-)-2-(терт-бутиламіно)-3’-хлоропропіофенолу гідрохлорид;

основні фізико-хімічні властивості: двоопуклі білі таблетки, вкриті плівкою, з білою серцевиною та написом чорною фарбою з одного боку “GX CH7”;

склад: 1 таблетка містить бупропіону гідрохлориду 150 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, гіпромелоза, цистеїну гідрохлориду моногідрат, магнію стеарат, концентрат білого барвника (Opadry OY-7300 Білий або Opadry YS-1-18202-A Білий), карнаубський віск, чорна харчова фарба.

Форма випуску.

Таблетки, вкриті оболонкою, пролонгованої дії.

Фармакотерапевтична група.

Антидепресанти. Код АТС N06A X12.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Бупропіон є селективним інгібітором нейронального захоплення катехоламінів (норадреналіну та дофаміну) з мінімальним впливом на захоплення індоламінів (серотонін) і відсутністю пригнічення моноаміноксидази.

Фармакокінетика.

Абсорбція

Після перорального призначення таблеток бупропіону здоровим добровольцям максимальна концентрація в плазмі досягалася через 3 години.

Бупропіон та його метаболіти виявляють лінійну кінетику при тривалому призначенні в дозах від 150 мг до 300 мг на добу.

Всмоктування бупропіону не порушується значною мірою при одночасному вживанні з їжею.

Розподіл

Бупропіон підлягає широкому розподілу – його об’єм розподілу становить приблизно 2000 л. Бупропіон і його метаболіт гідроксибупропіон помірно зв’язуються з білками плазми (84% і 77%, відповідно). Ступінь зв’язування з білками метаболіту треогідробупропіону становить близько половини того, що спостерігається для бупропіону.

Метаболізм

Бупропіон інтенсивно метаболізується в організмі людини. У плазмі ідентифіковано три фармакологічно активних метаболіти: гідроксибупропіон і його аміноалкогольні ізомери – треогідробупропіон і еритрогідробупропіон.

Елімінація

Приблизно 87% бупропіону виводиться з сечею (з них менш ніж 10% - у вигляді активних метаболітів), до 10% - з випорожненнями. У незміненому стані виводиться лише 0,5% бупропіону. У середньому кліренс після перорального призначення бупропіону становить близько 200 л/год, а середній період напіввиведення бупропіону – приблизно 20 годин.

Пацієнти з нирковою недостатністю

Вплив захворювання нирок на фармакокінетику бупропіону ще не вивчений. Елімінація головних метаболітів бупропіону може порушуватися при зниженій функції нирок.

Пацієнти з печінковою недостатністю

Фармакокінетика бупропіону та його активних метаболітів у пацієнтів з легким та помірним ступенем цирозу мало відрізняється від такої у здорових добровольців. У хворих з тяжким цирозом печінки максимальна концентрація бупропіону та площа під кривою “концентрація – час” значно підвищені, середній період напіввиведення також подовжений порівняно зі здоровими особами.

Пацієнти літнього віку.

Фармакокінетичні дослідження осіб літнього віку дають неоднозначні результати. Клінічний досвід не встановив різниці у переносимості препарату літніх та молодих людей, проте наявності більшої чутливості до нього в осіб літнього віку не можна виключати.

 

Показания к применению.

Лікування депресивних станів. Якщо пацієнт позитивно реагує на лікування, продовження терапії Велбутрином ефективне для попередження рецидивів та запобігання повторенню депресивних епізодів у майбутньому.

 

Способ применения и дозы.

Препарат починає діяти не раніше, ніж через 14 днів після початку терапії. Як і при застосуванні інших антидепресантів, повний ефект препарату може бути помічений лише через декілька тижнів лікування.

Таблетки Велбутрину слід ковтати цілими, не розламуючи і не розжовуючи.

Дорослі

Максимальна одноразова доза не повинна перевищувати 200 мг. Таблетки Велбутрину повинні застосовуватись за два прийоми з інтервалом не менш ніж 8 годин.

Поширеною побічною дією при прийомі препарату є безсоння, яке часто має минучий характер. Зменшити частоту виникнення цього явища можна, якщо утримуватись від застосування препарату перед сном (за умови дотримання 8-годинного інтервалу між дозами) або зменшити дозу препарату, якщо це клінічно обгрунтовано.

Початкове лікування:

Початкова доза становить 150 мг один раз на добу.

Повний антидепресивний ефект Велбутрину, як й інших антидепресантів, може виявитися не раніше, ніж через кілька тижнів після початку лікування.

Хворі, для яких доза 150 мг на добу є недостатньою, можуть відчути покращання при збільшенні дози до максимальної – 300 мг на добу (150 мг 2 рази на добу).

Збільшення дози понад 300 мг/добу

При відсутності клінічного покращання після застосування препарату протягом декількох тижнів у дозі 300 мг/добу пацієнтам може бути збільшена доза максимум до 400 мг/добу, за умови застосування її по 200 мг 2 рази на добу.

Підтримуюча терапія:

Гострі епізоди депресії потребують лікування антидепресантами протягом щонайменше шести місяців. Встановлено, що Велбутрин у дозі 300 мг на добу ефективний протягом тривалого (до 1 року) періоду лікування.

Застосування у хворих літнього віку

Оскільки у хворих літнього віку збільшується можливість появи ниркової недостатності, може знадобитись зменшення частоти дозування препарату.

Застосування у пацієнтів з порушенням функції нирок

Лікування слід починати зменшеними дозами, оскільки бупропіон та його метаболіти у таких пацієнтів акумулюються більшою мірою, ніж звичайно.

Застосування у пацієнтів з порушенням функції печінки

У пацієнтів з патологією печінки Велбутрин повинен застосовуватися з обережністю. Зважаючи на підвищену варіабельність фармакокінетики препарату у пацієнтів з легким та помірним ступенем цирозу печінки, необхідно прийняти рішення про довші інтервали між дозами.

У пацієнтів з тяжким ступенем цирозу печінки Велбутрин потрібно застосовувати надзвичайно обережно. У таких хворих доза не повинна перевищувати 150 мг через день.

Побічна дія.

Загальна дія на організм: гарячка, біль у грудях, астенія.

Серцево-судинна система: тахікардія, сильне серцебиття, вазодилатація, постуральна гіпотензія, підвищення кров’яного тиску (у деяких випадках значне), почервоніння, непритомність.

Центральна нервова система: судоми, безсоння, дистонія, тремор, атаксія, Паркінсонізм, посіпування, розлад координації рухів, розлади концентрації уваги, головний біль, запаморочення, депресія, дезорієнтованість, марення, параноїдальне мислення, галюцинації, збудження, неспокій, тривожність, дратівливість, агресивність, деперсоналізація, незвичні сни, порушення пам’яті, парестезії.

Ендокринні та метаболічні явища: анорексія, втрата ваги, порушення рівня глюкози крові.

Травний тракт: сухість у роті, шлунково-кишкові розлади, що включають нудоту і блювання, біль у животі, запори.

Урогенітальний тракт: збільшення частоти сечовиділення та/або його затримка.

Гепатобіліарна система: підвищення рівня печінкових ферментів, жовтяниця, гепатит.

Шкіра та гіперчутливість: висипання, свербіж, пітливість.

Реакції гіперчутливості, що варіюють за тяжкістю від кропив’янки до судинного набряку, диспное/бронхоспазму, рідко – анафілактичного шоку. Артралгія, міалгія і гарячка також мають місце у зв’язку з висипаннями та іншими симптомами сповільненої гіперчутливості. Ці симптоми можуть нагадувати сироваткову хворобу.

Як рідкісні побічні явища описані також поліморфна еритема та синдром Стівенса – Джонсона.

Окремі розлади: дзвін у вухах, розлади зору і смаку.

Протипоказання.

Велбутрин протипоказаний хворим на гіперчутливість до бупропіону або будь-якого з компонентів препарату.

Велбутрин протипоказаний пацієнтам із судомними розладами.

Велбутрин протипоказаний пацієнтам, які на даний час раптово припинили прийом алкоголю або седативних препаратів.

Таблетки Велбутрину містять бупропіон і не повинні призначатися хворим, які отримують будь-який інший препарат, що містить бупропіон, оскільки частота розвитку судом є дозозалежною.

Велбутрин протипоказаний хворим з існуючою в даний час або в анамнезі нервовою булімією або анорексією, оскільки в цій групі хворих спостерігалася більша частота розвитку судом при призначенні форми бупропіону швидкого вивільнення.

Одночасний прийом Велбутрину та інгібіторів моноамінооксидази протипоказаний. Між відміною інгібіторів МАО та початком лікування Велбутрином повинно пройти не менше 14 днів.

Передозування.

Крім дій, описаних у розділі “Побічні ефекти”, передозування спричинило симптоми, що проявились сонливістю, втратою свідомості та такими змінами на ЕКГ як порушення провідності або аритмії. Є відомості, що одноразовий прийом дози, що у 10 разів перевищувала максимальну терапевтичну.

Лікування: у разі передозування рекомендується госпіталізація з контролем ЕКГ та показників життєвих функцій. Необхідно переконатися в адекватній прохідності повітроносних шляхів, оксигенації та вентиляції. Невдовзі після передозування може бути корисним промивання шлунка. Рекомендується також застосування активованого вугілля. Специфічний антидот для бупропіону невідомий.

 

Особливості застосування.

Спеціальні застереження

Судоми

Рекомендовану дозу Велбутрину не слід перевищувати, оскільки для бупропіону характерний дозозалежний розвиток судом. У дозах, що не перевищують максимально рекомендовану добову дозу (до 400 мг Велбутрину на добу), частота розвитку судом становить приблизно 0,1% (1/1 000).

Ризик розвитку судом, пов’язаний із застосуванням Велбутрину, тісно корелює з наявністю факторів ризику. Тому Велбутрин з особливою обережністю слід призначати хворим з одним або більшим числом факторів, що сприяють підвищенню судомної готовності. Ці фактори включають:

травму голови в анамнезі;

пухлини центральної нервової системи;

судоми в анамнезі;

одночасне призначення інших препаратів, що знижують судомний поріг.

Крім того, слід бути обережними в клінічних випадках, пов’язаних з підвищеним ризиком судом. Вони включають зловживання алкоголем або седативними препаратами, діабет, для лікування якого застосовуються цукрознижувальні препарати та інсулін, використання стимуляторів або анорексантів.

Велбутрин слід відмінити і не призначати повторно пацієнтам, у яких спостерігалися судомні напади під час лікування.

Реакції гіперчутливості

Прийом Велбутрину потрібно припинити, якщо у пацієнта в процесі лікування виникли симптоми гіперчутливості (див. розділ “Побічна дія”). Клініцист також повинен мати на увазі, що ці симптоми можуть зберігатись і після відміни препарату, тому потрібно забезпечити хворого необхідним клінічним спостереженням та лікуванням.

Печінкова недостатність

Бупропіон інтенсивно метаболізується в печінці до активних метаболітів, які підлягають подальшому метаболізму. Не спостерігалося статистично достовірної різниці в фармакокінетиці бупропіону у пацієнтів з легким та помірним ступенем цирозу печінки порівняно зі здоровими добровольцями, але рівні бупропіону в плазмі окремих пацієнтів були дуже варіабельні. Тому Велбутрин потрібно з обережністю застосовувати у пацієнтів з патологією печінки, зменшуючи частоту дозування у хворих з легким та помірним ступенем цирозу печінки.

Велбутрин необхідно вкрай обережно призначати пацієнтам з тяжким цирозом печінки. Цим хворим необхідно зменшити частоту дозування, оскільки пікові концентрації бупропіону в них значно підвищені і значно більшою мірою, ніж звичайно, відбувається накопичення препарату.

Всіх пацієнтів з патологією печінки необхідно ретельно обстежувати на предмет можливих побічних явищ (наприклад, безсоння, сухість у роті, судоми), які можуть вказувати на високі рівні препарату або його метаболітів.

Хворі з нирковою недостатністю та хворі літнього віку

Бупропіон та його метаболіти виводяться переважно нирками. Тому лікування хворих з ураженнями нирок повинне починатися зі зменшених доз, оскільки бупропіон та його метаболіти у таких хворих накопичуються більшою мірою, ніж звичайно. Необхідне ретельне спостереження за хворим через ризик розвитку можливих побічних ефектів (наприклад, безсоння, сухість у роті, судоми), які можуть вказувати на високі рівні препарату або його метаболітів.

Клінічний досвід використання бупропіону не виявив будь-яких розбіжностей щодо переносимості у людей літнього віку порівняно з іншими дорослими пацієнтами. Однак не можна виключати більшої чутливості до препарату у деяких літніх осіб. Для пацієнтів літнього віку більш характерна знижена функція нирок, тому потрібно зменшувати дозу.

Погіршення клінічного стану та ризик суїцидів, асоційованих із психічними розладами

У пацієнтів хворих на депресію може загострюватись симптоматика депресивного стану та/або затність до сприйняття та формування суїцидальних думок і поведінки (суїцидальність), незалежно від того, приймають вони антидепресивні препарати чи ні. Ризик цього залишається протягом всього часу до початку істотної ремісії. Оскільки покращання стану може не настати під час перших тижнів (або більше) лікування, пацієнт повинен бути під пильним наглядом з метою виявлення ознак клінічного погіршення стану або суїцидальності, особливо на початку курсу лікування або під час зміни дозування, як збільшення його, так і зменшення. З огляду на загальний клінічний досвід вважається, що при застосуванні всіх антидепресантів існує ризик збільшення суїцидів не ранніх стадіях одужання.

Хворі із суїцидальною поведінкою або намірами в анамнезі, хворі молодого віку та хворі, які виявляють великою мірою здатність до формування та сприйняття суїцидальних ідей до початку лікування, є групою великого ризику стосовно суіцидальних думок та суіцидальних спроб, тому повинні бути під пильним контролем під час лікування.

Пацієнти (та особи, які доглядають за пацієнтами) повинні бути попереджені про необхідність пильного контролю за будь-яким погіршенням їхнього стану (включаючи появу нових симптомів) та/або появою суіцидальних думок/поведінки або намірів заподіяти собі шкоду. У разі появи таких симптомів, слід одразу звернутись за медичною допомогою. Треба мати на увазі, що поява нейропсихіатричних симптомів може бути пов’язана як з основною хворобою, так і з прийомом препарату.

Хворі із погіршенням стану (включаючи розвиток нових симптомів) та/або появою суіцидальних думок/поведінки, особливо, якщо ці симптоми є тяжкими, виникають раптово або не є частиною існуючих симптомів, потребують вирішення питання про заміну терапевтичного режиму лікування, враховуючи можливість припинення лікування.

Нейропсихіатричні симптоми, включаючи манію та біполярні розлади

Існують повідомлення про появу нейропсихічних симптомів. Зокрема, у пацієнтів на психічні захворювання спостерігалась психотична та маніакальна симптоматика. Додатково великий депресивний епізод може бути початковим проявом біполярного розладу. Існує загальноприйнятна думка (але не підтверджена клінічними дослідженнями), що лікування таких епізодів антидепресантами самостійно може збільшувати ймовірність посилення змішаних/маніакальних епізодів у хворих з ризиком розвитку біполярних розладів. Обмежені клінічні дані про застосування бупропіону у комбінації із стабілізаторами настрою у хворих на біполярні розлади в анамнезі дають можливість припустити низький рівень появи манії. До початку лікування антидепресантами хворі повинні пройти адекватну перевірку з метою виявлення у них ризику появи біполярних розладів, така перевірка повинна включати в себе деталізовану психіатричну історію хвороби, включаючи історію хвороби членів сім’ї про наявність у них суіцидів, біполярних розладів та депресії.

Серцево-судинні захворювання

Клінічний досвід застосування бупропіону для лікування депресії у хворих на серцево-судинні захворювання є обмеженим. Тому препарат слід застосовувати з обережністю. Однак у клінічних дослідженнях із застосуванням бупропіону для відвикання від куріння у хворих зі стабільним перебігом серцево-судинних хвороб, препарат переносився добре.

Кров’яний тиск

У клінічному дослідженні за участю хворих, які не хворіли на депресію (включаючи як пацієнтів, які палили, так і пацієнтів, які не палили) і мали неліковану І стадію гіпертензії, застосування бупропіону не призводило до статистично значимого ефекту на кров’яний тиск. Однак спостерігались спонтанні повідомлення про підвищення кров’яного тиску (інколи тяжкі) (див. розділ “Побічна дія”). Сумісне застосування бупропіону та нікотинової трансдермальної системи може призводити до збільшення кров’яного тиску. (див. розділ “Взаємодія з іншими лікарськими засобами”).

Застосування у дітей та підлітків

Велбутрин не показаний для лікування дітей та підлітків до 18 років. Безпечність та ефективність Велбутрину у пацієнтів віком до 18 років не встановлені.

Вагітність та лактація

Безпечність застосування Велбутрину в період вагітності не встановлена.

Оцінка досліджень на тваринах не виявила прямого або непрямого шкідливого впливу на розвиток ембріона і плода, перебіг вагітності, пери- і постнатальний розвиток.

Репродуктивне дослідження на щурах не виявило порушень фертильності.

Однак оскільки репродуктивні дослідження на тваринах не завжди є такими, які можна застосовувати по відношенню до людей, призначення Велбутрину під час вагітності допустиме лише у випадках, коли очікувана користь вища за можливий ризик.

Оскільки бупропіон та його метаболіти екскретуються в грудне молоко, матерям, що годують груддю, рекомендовано відмовитися від грудного годування в період прийому Велбутрину.

Вплив на здатність керувати автомобілем та роботу з іншими механізмами.

Як і інші препарати, що впливають на ЦНС, бупропіон може впливати на здатність виконувати завдання, що потребують підвищеної уваги та координації рухів. Тому пацієнти повинні бути обережні при керуванні автомобілем та іншими механізмами, доки вони не впевняться, що Велбутрин не порушує їх функції.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Дослідження in vitro показують, що бупропіон метаболізується у свій основний активний метаболіт – гідроксибупропіон - головним чином за допомогою цитохрому Р450 ІІВ6 (CYP2B6). Тому необхідно з обережністю призначати Велбутрин одночасно з препаратами, які впливають на ізофермент CYP2B6 (наприклад, орфенадрин, циклофосфамід, іфосфамід).

Хоча бупропіон не метаболізується ізоферментом CYP2D6, дослідження in vitro Р450 у людей показали, що бупропіон і гідроксибупропіон є інгібіторами метаболічного шляху CYP2D6. У фармакокінетичних дослідженнях на людях призначення бупропіону підвищувало рівень у плазмі дезіпраміну. Ця дія спостерігалася протягом щонайменше семи днів після останньої дози бупропіону. Одночасний прийом Велбутрину з іншими ліками, що метаболізуються ізоферментом CYP2D6, досі не вивчений. Отже, одночасне застосування із препаратами, що метаболізуються головним чином цим ізоферментом (такими, як окремі b-блокатори, антиаритміки, селективні інгібітори зворотнього захвату серотоніну, трициклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби), повинно починатися з мінімальних доз супутнього препарату. Якщо Велбутрин включають до плану лікування хворого, що вже отримує препарат, який метаболізується CYP2D6, слід оцінити необхідність зменшення дози цього препарату, особливо для засобів з вузьким терапевтичним індексом.

Оскільки бупропіон інтенсивно метаболізується, одночасне призначення ліків, що посилюють метаболізм (наприклад, карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн) або пригнічують метаболізм, може змінювати його клінічну активність.

Хоча за даними клінічних досліджень не було виявлено фармакокінетичної взаємодії між бупропіоном і алкоголем, однак існують окремі повідомлення про побічну нейропсихіатричну дію або зменшення толерантності до алкоголю у пацієнтів, які під час лікування Велбутрином вживають алкоголь. Прийом алкоголю під час лікування Велбутрином слід мінімізувати або уникати прийому повністю.

Обмежені клінічні дані демонструють більшу частоту нейропсихіатричних побічних ефектів у хворих, які отримують бупропіон одночасно з леводопою або амантадином. Призначення Велбутрину хворим, що отримують леводопу або амантадин, повинно виконуватися обережно.

За даними досліджень на 12 пацієнтах багаторазовий прийом бупропіону не мав статистично значимого впливу на фармакокінетику однієї дози ламотриджину, за винятком невеликого збільшення площі під кривою “концентрація-час” для глюкуроніду ламотриджину.

Одночасне застосування Велбутрину і нікотинової трансдермальної системи (НТС) може спричинити підвищення рівня кров’яного тиску.

Умови та термін зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25°С у недоступному для дітей місці.

Термін придатності – 2 роки.

 

С Велбутрин SR таб 150 мг №10 покупают

Здоровье, дарованное природой